Суть і структура грошового обороту: Грошовий оборот — це безперервний рух грошей для забезпечення

Реферат Грошовий оборот

Суть і структура грошового обороту: Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення
Запровадження

Актуальність теми даної курсової роботи у першу чергу зумовлена тим, що оборот коштів грає величезну роль господарському житті підприємства будь-який власності.

Сучасна економіка кожної держави є широко розгалужену мережу складних відносин мільйонів входять до неї суб'єктів господарювання між собою, ні з зовнішніми агентами інших країн.

Основою цих взаємозв'язків виступають розрахунки та обов'язкові платежі, у процесі яких задовольняються взаємні вимоги, і зобов'язання.

Ефективне розвиток економіки нашої країни багато чому визначається станом грошового звернення, стабільним функціонуванням грошової системи. Грошове звернення пронизує собою весь фінансовий систему.

Господарська діяльність у національної економіці є складне переплетення різноманітних виробничих, інвестиційних та торгових процесів, і навіть тісно що з ними нагромадження капіталу, формування та використання кредитних коштів.

Встановлення певної узгодженості між тими процесами, стабільна взаємодія, є необхідною передумовою підтримки безперервності господарського обороту, громадського відтворення загалом, закономірною передумовою стійкого економічного зростання.

У ринковій економіці зазначена узгодженість досягається значною мірою завдяки грошам, граючим роль універсальної зв'язок між суб'єктами економіки та опосредствующим майже всі господарські процеси та угоди.

Особливу роль гроші грають у ринкової економіки, будучи найважливішим її атрибутом. Гроші – цей засіб висловлювання цінності товарних ресурсів, що у даний час у господарському житті суспільства, універсальне втілення цінності в інших формах, відповідних даному рівню товарних відносин.

Особливістю грошей і те, що вони у постійному русі – здійснюють безперервний оборот, під час якого обслуговують численні процеси реалізації товарів та послуг, нагромадження капіталу й формування заощаджень, і навіть використовуються при платежах з фінансових операціям (операції з цінними паперами, кредитні угоди) і нетоварных платежах (податки, збори, ренти, штрафи та інших.).

З допомогою потоку грошей до готівкової і безготівкової формах – грошового обороту як сукупності всіх платежів, опосредующих рух вартістю грошової форми між фінансовими і нефінансовими агентами у внутрішньому, а зовнішньому економічних оборотах за певного періоду, – забезпечуються реалізація валовий продукт, використання національного прибутку і всі наступні перерозподільчі процеси економіки. Правильна організація грошового обороту – умова управління економікою.

Вышеизложенными обставинами і пояснюється актуальність теми даної курсової роботи.

Мета курсової роботи – розглянути систему готівкового й безготівкового грошового обороту.

Основними завданнями праці є:

– розкрити поняття і сутність грошового обороту;

– дати характеристику сутності готівкового й безготівкового грошового обороту;

– визначити особливості готівкового й безготівкового грошового обороту Російській Федерації.

Під час написання праці були використані роботи таких авторів, як Є.І. Кузнєцова, Д.М. Григор'єв, Е.Ф. Жуков та інших.

1 Грошовий обіг та його структура

1.1 Поняття грошового обороту

Грошові відносини є досить складна система, який означає різні сторони відтворювального процесу.

Це пов'язано з тим, що це створені продукти і що надаються послуги, призначені для виробничого чи особистого споживання та приймаючі товарну чи нетоварную форму, реалізуються відповідну суму.

З допомогою останніх здійснюється формування та розподіл доходів, зокрема вартості додаткового продукту, і навіть кредитне перерозподіл тимчасово що грошових средств.[1]

Виникаючі у своїй грошові відносини безпосередньо між суб'єктами господарювання, між суб'єктами господарювання й державою, між суб'єктами господарювання та його працівниками, між громадянами та державою, і навіть між окремими громадянами завершуються грошовими розрахунками в безготівковій формі чи готівкою. У разі рух готівки і безготівкових форм розрахунків тісно взаємодіє між собою — і представляє єдиний грошовий оборот.[2]

«Грошовий оборот – це процес безперервного руху грошових знаків у грошовій і безготівкової формах»[3].

Непрерывность грошового обороту визначається трьома важливими моментами.

По-перше, грошовий оборот складається з перехресних (переплетених) потоків грошей:

– між господарюючими суб'єктами (підприємствами, компаніями) у зв'язку з платежами за товари та;

– між господарюючими суб'єктами, з одного боку, і установами кредитно-фінансовій системи – з іншого, у зв'язку з кредитними і операціями;

– між господарюючими суб'єктами і установами кредитно-фінансовій сфери, з одного боку, і Центральним банком – з іншого, у зв'язку з денежно-кредитными операціями;

– між всіма зазначеними вище суб'єктами (юридичних осіб), з одного боку, і населенням (фізичними особами) – з іншого, зі сплати і кредитних операцій;

– між всіма юридичними і фізичними особами, з одного боку, і фінансовими органами (місцевим і державним бюджетом) – з іншого, у зв'язку з розподілом, перерозподілом та використанням національного доходу (нетоварні платежі, пенсії, субсидії, дотації і дуже т.п.);

– між фізичними особами по численним товарним, кредитним і особистим угодам (успадкування, дарування, виплата аліментів і т.п.).[4]

Переміщення грошей між зазначеними суб'єктами носить зустрічний характер, що забезпечує грошовому обороту здатність гнучкого реагування зміну потреби у грошах господарського обігу субстандартні та громадського відтворення загалом.

По-друге, між грошима готівкової і безготівковій формі особистості існує нерозривний взаємозв'язок, що визначається передусім тими функціями, що вони виконують, і навіть реальну можливість перетворення (переходу) однієї форми грошей до іншу.

Гроші постійно переходять із форми готівкових грошових знаків до форми депозиту (вкладу) в комерційному банку, і назад.

Тому процеси руху готівки (фізичне переміщення грошових знаків особисто від до рук) і безготівкових грошей (послідовний ряд записів щодо зарахування грошей на рахунки і їхнього списання з рахунку у комерційних банках банках), хоч і різні за своїй фізичній природі, утворюють єдиний грошовий оборот, у якому циркулюють єдині гроші одного наименования.[5]

Третім важливим моментом безперервності процесу грошового обороту і те обставина, що, перебувають у обороті, послідовно виконують три функції: кошти звернення, накопичення та платежу.

Особливість сучасних видів грошей, кредитних за своєю природою, у тому, що можуть накопичуватися лише за умови залучення в господарський оборот.

Якщо вони самі міцно осідають в касах суб'єктів господарювання чи руках населення, їх чекає доля обесценивающихся внаслідок інфляції паперових грошових знаків.

Кратковременное перебування грошей до «просте» слід розглядати, як природне умова їх акумуляції на подальше використання їх у господарському обороте.[6] Вилучення грошей із господарського обороту також супроводжується зміною функцій грошей. У цілому нині гроші використовуються попеременно-то, як накопичення, те, як засіб обігу євро і платежу.

Отже, безперервність руху грошей визначається внутрішнім єдністю грошей, одночасно що виконують різні функції й перебувають у різних формах, завдяки чому; між суб'єктами економіки та населенням постійно циркулюють готівкові і безготівкові гроші одного наименования.[7]

Загальні принципові риси грошового обороту можна охарактеризувати так:

– грошовий оборот – це сукупність всіх потоків коштів підприємств, господарських, державних, приватних і кооперативних організацій, кредитних установ та населення, які виникають у процесі скоєння платежів з допомогою грошей, які у функції кошти платежу і кошти звернення. У цьому переважна останнє місце посідають грошові потоки між підприємствами і міжнародними організаціями;

– грошовий оборот є єдність обігу готівкових від грошей і безготівкових форм розрахунків, оскільки завжди виступають єдиним мірилом вартості суспільного продукту і національної багатства;

– грошовий оборот охоплює весь процес відтворення з його складовими елементами – виробництвом, розподілом, обміном і споживанням;

– регулювання грошового обороту має кредитну основу, тобто. авансування грошей господарському обороту виходить з кредитних відносинах;

– наукове регулювання та прогнозування грошового обороту здійснюється з допомогою розробки фінансових і кредитних прогнозів, і навіть прогнозів по грошовому обращению.[8]

З допомогою грошового обороту економіки здійснюються перерозподільчі процеси.

Останні піддаються державного регулювання та значною мірою залежить від макроекономічних чинників, монетарної політики і системи оподаткування.

Фактично перерозподільчі процеси є рух грошових потоків, які обслуговують органи міністерства фінансів (казначейство), податкові органи, комерційних банків і розрахунково-касові центры.[9]

Грошовий оборот, який відбиває закономірності руху грошей немає та товарів, безпосередньо пов'язані з товарним зверненням як він матеріальної основою і з рухом грошової форми вартості.

У разі обігу грошей, які мають власної вартістю, грошовий оборот, як і товарний оборот, виступає як вартісного обороту, оскільки золота чи срібна монети мали власну вартість, відбиту у зазначеному у ньому номіналі.

Стоимостной оборот об'єднував як грошовий, і товарний обертів. А сучасна грошовий оборот відбувається з допомогою грошових одиниць (в налично-денежном і безготівковому оборотах), котрі мають вартістю, рівної їх номіналу.

Тому стоимостным тепер можна вважати лише товарний оборот.[10]

У фундаменті економічної літературі часто змішуються поняття «грошовий оборот», «платіжний оборот», «грошове звернення», «денежно-платежный оборот». Тим часом усі ці поняття різняться між собою. Так, поняття грошовий оборот більш вузьке поняття ніж платіжний оборот.

Платежный оборот – процес безперервного руху коштів платежу, що у країні.

[11] Він охоплює як рух грошей, а й рух інших засобів платежу (чеків, депозитних сертифікатів, векселів тощо.).

Ці платіжні інструменти є грошима прийнятому розумінні, проте можуть виконувати функції грошей – кошти обігу євро і кошти платежа.[12] Грошовий оборот є, отже, складовою платіжного обороту.

Грошове звернення, своєю чергою, служить складовою грошового обороту. Звернення грошових знаків передбачає їх постійний перехід від самих юридичних чи фізичних осіб решти. Звертатися можуть говорити тільки готівкові гріш.

Безготівкові грошові знаки як записів по депозитним банківських рахунків не звертаються. Кожна нова товарна чи нетоварная угода чи платіж потребують і нової записи по банківських рахунків. Однією записом не можна обслужити кілька товарних угод.

Тому поняття «грошове звернення» можна віднести лише у частини грошового обороту, саме – до налично-денежному обороту.[13]

Під денежно-платежным оборотом розуміється частина грошового обороту, де функціонують як платежу, незалежно від цього безготівковий це оборот чи готівковий.[14]

Структуру грошового обороту можна визначати з різних ознаками. У тому числі найпоширенішим є класифікація грошового обороту залежно від форми які у ньому грошей. У цій ознакою грошовий оборот підрозділяється на безготівковийі налично-денежный обертів.

Поруч із даним ознакою класифікації грошового обороту використовують та інші ознаки.

Так, по характеру відносин, які обслуговує та чи інша частини грошового обороту, грошовий оборот підрозділяється на:

– грошово-розрахунковий оборот, що обслуговує розрахункові відносини за товари та і з нетоварним зобов'язанням юридичних і фізичних осіб;

– грошово-кредитний оборот, обслуговуючий кредитні відносини у господарстві;

– денежно-финансовый оборот, обслуговуючий зав'язуванні фінансових відносин в хозяйстве.[15]

Классифицируют грошовий обіг та залежно від суб'єктів, між якими рухаються гроші. У цій ознакою структура грошового обороту така:

– оборот між банками (міжбанківський оборот);

– оборот між банками і юридичними і фізичними особами (банківський оборот);

– оборот між юридичних осіб;

– оборот між юридичними і фізичними особами;

– оборот між фізичними лицами.[16]

Отже, грошовий оборот – це процес безперервного руху грошових знаків у грошовій і безготівкової формах. Розглянемо їх.

1.2 Готівковий і безготівковий грошовий оборот: поняття, сутність, загальну характеристику

Головні складові грошового обороту: готівковий і безготівковий грошові обертів.

Налично-денежный оборот – рух готівкових грошових знаків: паперових грошей, розмінної монети, банкнот. У цьому гроші виконують функції кошти обігу євро і кошти платежу. Монету в усіх країнах, зазвичай, карбує державна скарбниця, а звернення випускає разом із банкнотами центральний банк, який купує їх за номінальною, чи загальної, вартості скарбниці.

Попри те що, що налично-денежный оборот в усіх країнах і з ринкової, і з адміністративної моделями економіки становить меншість, вона має велике значення. Саме це оборот обслуговує здобуття влади та витрачання більшу частину грошових доходів населення. Саме налично-денежный оборот складається постійно який повторювався кругообіг готівки (див. Додаток А).

Для розрахунків готівкою використовуються банкноти, випущені центральним банком, який має декларація про їх емісію. Банкноти мають примусовий офіційний курс не можуть бути відкинуті під час розрахунків.

Сучасний механізм емісії банкнот будується на кредитуванні комерційних банків, держави й збільшенні золотовалютних резервів країни. Випуск банкнот на етапі є фидуциарным, не забезпеченим золотом.[17]

Емісія банкнот, здійснювана при кредитуванні банків, забезпечена векселями та інші банківськими зобов'язаннями, при кредитуванні держави – державними борговими зобов'язаннями, а для придбання іноземної валюти забезпеченням служать сама іноземна валюта і золото. Отже, забезпеченням банкнотної емісії служать активи центрального банку.

У Росії її налично-денежный оборот організується Центральним банком і початок у його розрахунково-касових центрах (РКЦ). Готівку переводяться з резервних фондів розрахунково-касових центрів у оборотні каси, потім направляють у операційні каси комерційних банків, які видають готівка своїх клієнтів – юридичним і фізичних осіб, тощо. (див. Додаток А).

Безготівковий грошовий оборот є сукупність платежів, здійснюваних без використання готівки.

Безготівковий оборот є у всіх країн і обслуговується чеками, кредитними картками, жироприказами, платіжними дорученнями, електронними засобами платежу й іншими розрахунковими документами (казначейськими векселями, сертифікатами та інших.).

Весь безготівковий грошовий оборот – платіжний, бо передбачає розрив у часі руху товару у різних його різновидах і надходження коштів, тобто. функціонування грошей до ролі засобів платежа.

[18] Безготівковий платіжний оборот, будучи переважним (до 90% всього грошового обороту), ввозяться вигляді записів за рахунками платників і одержувачів коштів у банках, або шляхом заліків взаємних вимог.

Відповідно економічні процеси в народному господарстві опосредуются переважно безготівковим платіжним оборотом.[19]

Безготівковий грошовий оборот позначається в безготівкових розрахунках. «Безготівкові розрахунки – це платежі, здійснювані шляхом документообігу у вигляді матеріальної звернення письмових документів і майже електронних средств»[20].

Класичні кошти й способи розрахунків у економічно розвинених країн – чеки, перерахування, утримання, векселі. З іншого боку, нині широко використовуються розрахунки з допомогою карток і терміналів для електронних платежів (електронні гроші).

Вексель – це цінний папір, яка засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити до певного терміну зумовлену суму власнику

Источник: http://bukvar.su/finansovye-nauki/51688-Denezhnyiy-oborot.html

Суть і структура грошового обороту: Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення

Тема 2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ I ГРОШОВА МАСА Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення, який відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.

– це безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки.

Отже, іншими словами, грошовий оборот ─ це процес безперервного руху грошей (у готів­ковій і безготівковій формах) між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні. Він обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.

є всі фізичні та юридичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні національного продукту.

Класифікація суб’єктів грошового обороту:

фірми (підприємства та підприємці), забезпечують створення і реалізацію національного продукту;

домашні господарства, забезпечують виробництво національного продукту (робоча сила) і його кінцеве споживання;

державні структури, забезпечують розподіл вартості створеного національного продукту;

фінансові посередники, суб’єкти грошового ринку, що здійснюють перерозподіл грошових коштів.

Основні ринки в моделі грошового обороту:

ринок продуктів, забезпечує реалізацію створеного фірмами національного продукту;

ринок ресурсів, шляхом купівлі-продажу здійснює перерозподіл ресурсів, необхідних для виробництва;

грошовий ринок, забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів суб’єктів господарювання;

світовий ринок, зв’язок із «зовнішнім» світом (через експортно-імпортні операції та приплив-відплив капіталу).

─ сектор грошового обігу; ─ фінансово-кредитний сектор, який поділяється на: ─ фіскально-бюджетний оборот; ─ кредитний оборот.

Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного економічного суб’єкта до іншого. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, називають грошовим обігом.

Частину грошового обороту, пов’язану з процесом розподілу вартості ВНП, при якому рух грошей відбувається нееквівалентно, (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг), називають фінансово-кредитним сектором.

готівковий, гроші рухаються поза банками, безпо-середньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів, тому на їх оборот можуть впливати лише його прямі суб’єкти;

безготівковий, гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межи банківської системи, що створює можливість контролювати грошовий оборот, а також впливати на відносини економічних суб’єктів не тільки ним самим, але й банкам та органам державного управління.

Грошовий потік ─ це сукупність платежів, які обслуго-вують окремий етап процесу розширеного відтворення. Загальна сукупність таких грошових платежів, які здійснюються економічними суб’єктами, становить загалом у сукупності грошовий оборот. (Див. рис. 1 ─ Модель сукупного грошового обороту).

Грошовий оборот складається з великої кількості різно-манітних грошових потоків, які між собою тісно пов’язані, постійно переходять один в інший, впливають один на одного внаслідок чого досяга-ється взаємобалансування потоків. Це надає грошовому обороту характер замкнуто-го, єдиного, самоавтоматич-но балансуючого процесу, незалежно від того, у якій формі гроші виступають та якими способами вони приводяться в рух

Грошовий оборот ─ явище макроекономічного порядку. Грошовий оборот обслу­го-вує всі стадії суспільного відтворення: ─ виробництво; ─ розподіл; ─ обмін; ─ споживання суспільного продукту; ─ перерозподіл національ­ного доходу. Тому його ще називають сукупним грошовим оборотом. Через авансування грошей на придбання засобів вироб-ництва і оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівни-ками) та державою, якій належать установлені податки. В усіх економічних суб’єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання ─ виробничого та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище потрібно відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіта­лу, тобто на мікрорівні.

Грошовий оборот на мікрорівні:

─ є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Якщо більша маса грошей, якою володіє даний індивідуальний власник, то він багатший, більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід. ─ включають: власні кошти та кошти, мобілізовані на грошовому ринку (повертаються на грошовий ринок як плата за борги і як ресурси для кредитування). ─ функціонують лише як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною ба­гатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіта­лу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда. Якби гро­шова маса, яка перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, тo загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився б, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот. ─ охоплюють: сукупні кошти мікрорівня, кошти грошового ринку, додаткові емісії грошей.

За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот поділяється на три сектори: грошовий обіг, який обслуго-вує створення, реалізацію, об-мін і споживання матеріальних цінностей та послуг; кредит-ний оборот, що обслуговує переміщення вартості між еко-номічними суб'єктами на зво-ротних, еквівалентних та плат-них засадах; фіскально-бюд-жетний оборот, який обслуго-вує розподільні відносини між економічними суб’єктами.

Сукупний грошовий обо-рот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а є самостійним економічним явищем, безпосередньо пов'я-заним із процесом суспільного відтворення в цілому. Суб’єкти сукупного грошового обороту ─ це всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та спожи-ванні валового суспільного продукту.

(див. рис. 1).

Для спрощення побудови моделі грошового обороту згрупуємо всі його суб'єкти у чотири групи: фірми (підприємства та підприємці), сімейні господарства, уряд (державні структури), фі­нансові посередники. Оскільки більшість відносин між економічними суб’єктами здійс­нюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, на якому реалізують створений фірмами національний про­дукт; ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для забезпе­чення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі тощо); грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок. Рисунок 1 ─ Спрощена модель сукупного грошового оборотуЗ метою спрощення схеми грошових потоків під час побудови мо­делі грошового обороту зроблено кілька умовних припущень, які не відповідають реальним умовам економіки:

  1. в економічній системі панує приватна власність, тому всі вироб­ничі ресурси є власністю сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам;
  2. з тієї ж причини самі фірми перебувають у власності сімейних господарств і тому весь прибуток фірм надходить останнім у ви­гляді дивідендів як плата за ресурси;
  3. у зв'язку з припущенням 2) уряд одержує всі податкові надхо­дження тільки від сімейних господарств, і в моделі врахована тільки їх чиста сума (чисті податки);
  4. уряд має можливість усі свої витрати, що не покриваються над­ходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку, тобто не вдаватися до емісійних кредитів центрального банку чи позик на світовому ринку;
  5. у зв’язку з припущенням 2) усі свої інвестиційні потреби, пов’язані з розширенням виробництва фірми, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку;
  6. у потоках, що відбивають рух заощаджень сімейних господарств, враховано чисті заощадження та кредити і не враховано потоки повернення позичок, вкладів та сплату процентів;
  7. у потоках, що пов'язують внутрішній ринок зі світовим, відображено тільки платежі, що опосередковують чистий експорт або чистий імпорт.

1 — купівля фірмами у сімейних господарств виробничих ресурсів (робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів вироб­ництва); 2 — сімейні господарства отримують гроші за продані ресурси ─ грошові доходи;3,10 — витрати сімейних господарств на споживання (в країні та поза її межами); 4 — сплата податків державі; 5 — заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок; 6 — позики фінансових ресурсів фірмами на грошовому ринку; 7 — витрати фірм для розширення виробництва (інвестиції); 8 — позичання урядом фінансових ресурсів на грошовому ринку; 9 — витрати уряду на закупівлю товарів на ринку продуктів; 12, 11 — виручка, яку отримують фірми від продажу виготовленої ними продукції (в країні та поза її межами); 13 — позички на світовому ринку; 14 — позички на світовий ринок;

  1. — збільшення грошей на внутрішньому ринку (шляхом збільшен­ня кредитування центральним банком комерційних банків);
  2. — вилучення надлишку грошових коштів шляхом скоро-чення кредитування (шляхом збільшення кредитування) центральним банком комерційних банків.

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей.

, а регу-лювання її обсягу – вирішальний спосіб досягнення цілей грошово-кредитної політики.

─ це сукупність запасів гро-шей у всіх їх формах, які перебувають у роз-порядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.

Суб’єкти грошового обороту: приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а зважаючи на практику її регулювання ─ динаміка руху обсягу та структури.

Виділяється кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

(М) здійснюється з двох боків: 1) з боку центрального банку як емісійного центру країни (відповідний показник грошової маси називається грошо-вою базою); 2) з боку економічних суб'єктів — власників наявних в обо-роті запасів грошей (відповідні показники грошової маси (М) нази-ваються грошовими агрегатами)

Грошовий агрегат — це специфічний показ-ник грошової маси, що характеризує певний на-бір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії ─ п'ять, у Німеччині – три. У статистичній практиці України для цілей аналізу і регулювання визначаються і використовуються чотири грошові агрегати: M0, МІ, M2,M3.

M0 ─ гроші поза банками (готівка). Відображає масу національної готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

М1 містить М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті (розрахунковий та чековий депозити, які не передбачають нарахування процентів або незначні проценти на залишки на рахунках, депозити «до запитання»).

Іншими словами: М1 містить М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків. В офіційній статистиці НБУ ці вклади називаються переказними коштами у національній валюті.

М2 ─ М1 + кошти на строкових депозитах включно з іменними депозитними сертифікатами банків та валютні кошти, які на першу вимогу можуть бути обміняні на готівку.

M3 ─ М2 + кошти за трастовими операціями банків та цінні папери «майже гроші» (їх не можна використовувати як гроші в поточних розрахункових операціях, але в разі потреби можна перетворити в гро­ші). M3 ─ сукупна пропозиція грошей у країні.

Грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, але й якісно.

Агрегат M1 виражає масу грошей, яка знаходиться безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу ma платежу. Вона най­тісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес обміну і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агре­гат повинен бути об'єктом найактивнішого регулювання.

У грошових агрегатах M2, M3 враховано нагромадження грошей у різних формах. Ці гроші тимчасово вийшли з обігу, виконуючи функ­цію нагромадження вартості. Залежно від строків та форми цих нагро­маджень їх відносять до різних грошових агрегатів.

Обсяг грошової маси в кожному агрегаті визначається різними фак­торами.

Так, обсяг агрегату M1 передусім залежить від:

— обсягу товарообороту; — швидкості обігу грошей.

Обсяги інших агрегатів — M2, M3 ─ визначаються:

  • обсягом товарообороту;
  • швидкістю обігу грошей;
  • розвитком кредитних відносин;
  • рівнем капіталізації грошових доходів суб'єктів обігу тощо.

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

вміщує запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази Гможна визначити за формулою

, (1)

де ─ сума готівки, що перебуває поза банками;

─ сума готівки в касах банків;

─ сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Безготівковий елементгрошової бази відрізняється і якісно, і кількісно від безготівкового елемента грошових агрегатів Ml, M2, МЗ. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними.

А безготівкові елементи грошових агрегатів ─ це зобов'язання комерційних банків перед своїми клієнтами.

Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, одержаних від центрального банку, так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками в процесі кредитної діяльності через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних юридичних чи фізичних осіб до інших. Поняття «грошовий обіг» стосується лише частини грошового обороту ─ готівкового грошового обороту.

Зміна швидкості обігу грошей має відчутні економічні наслідки ─ передусім впливає на формування платоспроможного попиту і рівня цін, на кон'юнктуру грошового ринку, а отже, ─ на рівень процента і валютного курсу. Таким чином, показник швидкості грошей істотно деформує зв’язок між масою грошей в обороті і цінами

Швидкість обігу грошей ─ це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період. Вона характеризує інтенсивність руху грошей, коли вони функціонують як засоби обігу і платежу. Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

(2)

де — швидкість обігу грошей; P — середній рівень цін на товари та послуги; Q — фізичний обсяг товарів та послуг, які реалізовано в да­ний період; M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов’язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (, (за певних умов це може бути сума ВВП) й обернено пропорційно ─ з обсягом маси грошей, що є в обороті.

Визначений таким способом показник V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (M) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник пов’язаний пе­реважно з грошовим обігом.

Величина V залежить від:

— частоти й обсягів товарних операцій; — нетоварних платежів (фіскально-бюджетних, кредитних тощо).

Закон грошового обігу. В обігу на певний період часу має знаходитися грошей не більше, ніж це необхідно для оплати товарів і послуг, що реально існують, за цінами, що склалися на даний момент.

Якщо формалізувати суть цього закону, то її можна виразити рів­нянням Мф = Мн, (3) де — Мф — фактична маса грошей в обігу; Мн – об’єктивно необхідна для обігу їх маса. Коли Мф > Мн, можна зробити висновок, що в обігу з'явилися зайві гроші. Коли Мф < Мн, можна зробити висновок про нестачу грошей в обігу. В умовах золотого стандарту вирівнювання Мф і Мн забез-печується «автоматично»: при Мф > Мн ─ гроші акумулюються у скарби, якщо Мф < Мн ─ гроші зі скарбів повертаються до обігу. В умовах функціонування грошей без матеріальної субстанції ситуація Мф > Мн стає хронічною. Потрібні спеціальні макро-економічні заходи та регулятори для вирівнювання Мф = Мн.

Зміна маси грошей в обороті ─ основний фактор впливу грошей на реальну економіку. Тому важливо-го значення набуває створення ефективного механізму зміни маси грошей в обороті. Найбільш ефективним може бути механізм емісії грошей на кредитній основі. У цьому механізмі беруть участь як центральний, так і комерційні банки. Центральний банк емітує на монопольних засадах готівкові гроші в оборот і вилучає їх з обороту, а також бере участь в емітуванні безготівкових грошей. Комерційні банки здійснюють емісію тільки безготівкових грошей через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

Існу-ють різноманітні форми грошей в обігу. Величина Мн охоплює всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу ─ готівкову і безготівкову. У середньому кількість грошей, необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою

Мн = (4)

де сума цін товарів, що реалізуються за певний період; V- серед­ня кількість оборотів грошової одиниці за цей самий період.

Якщо врахувати всі додаткові фактори, що впливають на грошо­ву масу, то величину Мн можна виразити так:

Мн = , (5)

де K — сума продажів товарів і послуг у кредит; П — загальна сума пла­тежів, строк оплати яких настав; ВП ─ сума платежів, які погаша­ються шляхом взаємного зарахування боргів.

Грошово-кредитний мультиплікатор

Випуск в обіг грошових знаків у всіх формах називається емісією.

первинна, здійснює ЦБ у готівковій та безготівковій формах;

вторинна, здійснюють комерційні банки у безготівковій формі шляхом грошово-кредитної мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів.

─ це процес створення безготівкових грошей при кредитуванні банками клієнтури на основі вільних резервів, що надійшли до банку ззовні.

─ це сукупність грошових коштів комерційних банків, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

За економічним змістом формування вільного резерву здійснюється за формулою

(6)

де ─ вільний резерв; К ─ капітал банку; ЗК ─ залучені банком кошти в депозити; МБК ─ сальдо заборгованості банку з міжбанківського кредиту, включаючи і кредити НБУ; ВСФ ─ відрахування до централізованого страхового фонду; АО ─ вкладення банку в активні операції; ОР ─ обов’язковий резерв.

, що склався на певний час, визначають за формулою

(7)

де m ─ величина грошово-кредитного мультиплікатора; MO ─ маса готівки в обороті; D ─ маса грошей на депозитах комерційних банків; R ─ сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків).

Рівень “m” зростає у міру збільшення показника D/MO; рівень “m” зростає у міру зменшення показника R/D.

Источник: https://zavantag.com/docs/427/index-2023279.html?page=2

Теорія грошей, грошові та кредитні системи

Суть і структура грошового обороту: Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення

Сохрани ссылку в одной из сетей:

7. Сутність та економічна основагрошового обороту.

Грошовий оборот– це сукупність платежів, які здійснюютьсяміж економічними суб‘єктами в процесісуспільного відтворення;

— це процес безперервного рухугрошей між суб‘єктами;

— це сукупність грошових потоківза певний період часу, які обслуговуютьпроцес суспільного відтворення тазв‘язки з зовнішнім світом.

Гр. оборот — макроек. явище, аджевін обслуговує кругооборот усьогосукупного капіталу суспільства на всіхстадіях суспільного відтворення, томуйого ще називають сукупним грошовимоборотом. Об’єктами грошового оборотує грошові ресурси. Суб’єктами є всі юр.та фіз.

особи, які беруть участь у в-ві,розподілі, обміні і споживанні ВВП —це всі під-ва, держ, громад., комерц.установи, банки, населення, що самостійноодержує та витрачає грош. кошти.Економічною основою грошового оборотує процес суспільного відтворення.

Суб’єкти цього процесу постійноодержують грошові доходи від реалізаціїналежних їм ресурсів чи виготовленихними продуктів, що спричинює відповіднігрошові потоки. Водночас потоки рухугрошей є не тільки результатомвідтворювального процесу, а й важливоюпередумовою його успішного здійснення.

Надмірні затримки в русі грошей неминучевикликають гальмування товарних потоків,погіршення кон’юнктури ринків, посиленнястагнації виробництва.Грошовий оборот,з одного боку, є потоком доходів, а зіншого боку, є потоком витрат. Щобекономічна система була збалансовананеобхідно, щоб ці потоки були збалансованими.

Внутрішня обумовленість грошовогообороту процесом суспільного відтвореннявизначає його сутнісну єдність ібезперервність, які можна назватиконституційними ознаками грошовогообороту.

8. Модель грошового обороту.

Для спрощення побудови моделігрошового обороту згрупуємо всі йогосуб'єкти у чотири укрупнені групи: фірми,сімейні господарства, уряд, фінансовіпосередники.

До групи «Фірми» віднесенівсі юридичні і фізичні особи, які берутьучасть у створенні та реалізації валовогонаціонального продукту.

До групи «Сімейні господарства»входять усі сімейні одиниці, які маютьсамостійні грошові доходи та витратиі ведуть спільний сімейний бюджет.

До групи «Уряд» входятьюридичні особи — державні управлінськіта інші структури, які забезпечуютьрозподіл та перерозподіл національногодоходу та національного продукту,здійснюючи вплив на реалізацію таспоживання останнього.

До групи «Фінансові посередники»входять суб'єкти грошового ринку, які,виступаючи в ролі посередників, акумулюютьна цьому ринку вільні грошові кошти ірозміщують їх від свого імені і за свійрахунок (банки, страхові, інвестиційні,фінансові компанії тощо).

З метою спрощення схеми грошовихпотоків при побудові моделі грошовогообороту зроблено кілька умовнихприпущень: — в економічній системі пануєприватна власність, і всі вир-чі ресурсиє власністю сім-х госп-в; — самі фірмиперебувають у власності сімейнихгосподарств; — уряд одержує всі податковінадходження тільки від сімейнихгосподарств; — уряд має можливістьзабезпечити свої непокриті податкамивитрати позиченням грошей на внутрішньомугрошовому ринку. Маса грошей в обігуповинна бути такою, щоб було достатньодля реалізації ВВП. При збалансованомугрошовому обороті потоки витрат = потокамін’єкцій. Потоки витрат: заощадження(5),оплата імпорту(10), податки уряду(4). Потокиін’єкцій: держ закупки(9), експорт(11),інвестиції (6). №10 — імпорт. №4 — Певначастина національного доходу сплачуєтьсяуряду. №5 — заощадження сімейнихгосподарств, які надходять на грошовийринок; №6 — кредити, одержані фірмами уфінансових посередників; №7 — фірмиінвестують кошти на розширення вир-ва– витрачають їх на закупівлю необхіднихматеріальних цінностей; №8 — До послуггрошового ринку звертається також уряд,коли йому недостатньо податковихнадходжень для покриття своїх витрат.№12 — Одержана фірмами виручка; №11 -Оплата іноземними покупцями експортнихпоставок фірм; №13- зі світового ринкуна внутрішній грошовий ринок надходитьдодатковий капітал. №14 — потік відпливугрошового капіталу за кордон; Поповненняобороту додатковою масою грошей шляхомзбільшення кредитування центральнимбанком комерційних банків (потік 15), абовилучення надлишку грошових коштівшляхом скорочення кредитування (потік16).

9. Грошові потоки та їхбалансування.

Балансування грошових потоківозначає, що в кожному секторі та кожномуринку сума вхідних потоків має = сумівихідних. Якщо потоки кожного секторубудуть збалансовані, то і грош. оборотв д-ві буде збалансованим. Збалансуваннягрошового обороту забезп-ся вирівнюваннямдвох ключових потоків – нац-го доходута реалізації нац-го продукту.

В процесірозподілу і використання національногодоходу фрмуються 2 види гр-х потоків-втраті ін'єкцій. Потоки витрат: заощадження,оплата імпорту, податки уряду. Потокиін’єкцій: держ закупки, експорт,інвестиції.

В обсязі потоків відпливузменшується використання сімейнимигосподарствами національного доходуна внутрішньому ринку продуктів, щозвужує можливості реалізації виробленогонаціонального продукту.

В обсязі потоківприпливу збільшується надходженнягрошей на внутрішній ринок, вони неначебтоповертаються в основне русло свогоруху, що розширює можливості реалізаціїнаціонального продукту.

Якщо обсягипотоків відпливу і припливу грошейбудуть урівноважуватися, то потокинаціонального доходу і реалізаціїнаціонального продукту збалансуються.Протеурівноваженість потоків відпливу іприпливу грошей автоматично незабезпечується. Досягається тількичерез механізм грошового ринку.

Цеймеханізм виконує дві важливі дляурівноваження вказаних потоків функції:1) трансформує заощ-ня сім-х госп-в у новівиди платоспроможного попиту (фірм таурядових структур); 2) коливання попитуі пропозиції грошей зумовлюють відпливзайвих грошей на світовий ринок абоприплив їх зі світового ринку у випадкудефіциту пропозиції грошей. Щоб потокивитрат = ін’єкціям необх.: 1)збалансув.експорту і імпорту. 2) заощ = інвест; 3)податки = держ закуп.

10. Сутність і структура грошовогообороту.

Грошовий оборот – це безперервнийрух грошей для забезпечення неперервностівідтворення і реалізації суспільногопродукту та перерозподілу національногодоходу.

В залежності від форми платіжнихзасобів грошовий оборот поділяєтьсяна готівковий і безготівковий. Характернимдля руху грошей, що обслуговує економічнівідносини, є:

• еквівалентність, оскількиназустріч грошам, які передає покупецьпродавцеві, переміщуються продуктирівновеликої номінальної вартості;

• безповоротність, оскількиодержані продавцем гроші не повинніповертатися до свого попередньоговласника, вони безповоротно перейшлиу власність нового суб'єкта обороту;

• прямолінійність, яка виявляєтьсяу постійному віддаленні грошей від тогосуб'єкта обороту, який використав їхдля купівлі продуктів, оскільки наступнийсуб'єкт теж витрачає їх для новихзакупівель.

За економічним змістом грошовийоборот поділяють на:

– грошовий обіг, в умовах якогогроші здійснюють безповоротній, алееквівалентний рух, так як обслуговуютькупівлю-продаж товарів та послуг;

– кредит, за якого грошіобслуговують перерозподіл вартості,при цьому рух коштів є нееквівалентним,але здійснюється при умові повернення;

– фінанси, де гроші обслуговуютьстворення, розподіл, використанняцентралізованих фондів та бюджетнихкоштів, при цьому рух грошей єнееквівалентним, безповоротнім.

11. Маса грошей в обороті.

Гроші обслуговують потребиекономіки, опосередковуючи рух товаріві доходів у сферах виробництва, розподілу,обміну та споживання національногопродукту. Обслуговування потреб економікигрішми потребує, щоб кількісна їхнямаса і структура в обігу відповідалапотребам функціонування економіки.Тому грошовий обіг в усіх його секторахмає забезпечуватися певною кількістюгрошей — грошовою масою.

Розмір цієї величини є важливоюхарактеристикою стану грошового обігута стану ринкової економіки.

Зміна грошової маси в обігувпливає на інтенсивність обігу грошей,формування платоспроможного попиту,кон'юнктуру ринків, тобто на розвитокринкової економіки в цілому.

Отже, визначення необхідноїмаси грошей в обігу має велике значеннядля ефективного та динамічногофункціонування ринкової економіки.

Грошова маса— це сукупність запасівгрошей в усіх їхніх формах, що перебуваютьу розпорядженні суб'єктів грошовогообігу та обслуговують економічні зв'язкив певний момент.

До грошової маси належать усіготівкові гроші, що перебувають на рукаху фізичних осіб та в касових залишкахюридичних осіб; усі депозитні гроші.Окремі економісти і центральні банкидо грошової маси відносять будь-якіактиви, яким властива певна ліквідність- облігації державних позик, векселі,страхові поліси тощо, бо вони здатнізамінювати гроші в процесі функціонуваннягрошового обігу.

Грошова маса належить фізичнимособам, підприємствам, громадськиморганізаціям, державним установам, якірозпоряджаються готівковими грошимачи тримають вклади на різних рахункаху комерційних банках.

12. Грошові агрегати та грошовабаза.

Грошовий агрегат— це специфічний показник грошовоїмаси, що характеризує певний набір їїелементів залежно від їх ліквідності.Кількість агрегатів, які використовуютьсяв статистичній практиці окремих країн,не однакова, що пояснюється істотнимивідмінностями в елементному складігрошової маси.

У статистичній практиці Українивизначаються і використовуються дляцілей аналізу і регулювання чотиригрошові агрегати: М0, М1, М2, М3. АгрегатМ0 відображає масу готівки,яка перебуває поза банками, тобто наруках у фізичних осіб і в касах юридичнихосіб. Готівка в касах банків сюди невходить.

Агрегат М1включає гроші в агрегаті М0 + вклади вбанках, які можуть бути використанівласниками негайно, без попередженнябанків, тобто запаси коштів на поточнихрахунках та на ощадних рахунках дозапитання.

Агрегат М2— це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіхвидах строкових рахунків, кошти нарахунках капітальних вкладень та іншихспеціальних рахунках. АгрегатМ3 охоплює гроші в агрегатіМ2 + кошти на вкладах за трастовимиопераціями банків. Наведені грошовіагрегати відрізняються між собою нетільки кількісно, а й якісно.

Так, агрегатМ1 виражає масу грошей, яка перебуваєбезпосередньо в обігу, реально виконуючифункції засобів обігу та платежу, і томує найбільш ліквідною. Вона найтіснішепов’язана з товарною масою, що проходитьпроцес реалізації, і безпосередньовпливає на ринкову кон’юнктуру.

АгрегатМ0 має ті самі якісні характеристики,що й грошова маса агрегату М1, але оборотготівки здійснюється поза банками ітому регулювання і контроль за нимскладніші. В інших грошових агрегатах(М2, М3) ураховані також запаси грошей урізних організаційних формах заощаджень(строкові депозити, ощадні сертифікати,трастові вклади тощо).

Ці гроші тимчасовоперебувають у покої, виконуючи для їхвласників функцію нагромадженнявартості. Тому ліквідність грошовоїмаси знижується з кожним наступнимагрегатом. Найбільш ліквідними і готовимиобслуговувати товарооборот є грошіагрегату М0.

Найнижчу ліквідність маютьгроші агрегату М3, оскільки значначастина їх не може вступити в обіг безтого, щоб власник заздалегідь не попередивпро це банк і не зазнав певних фінансовихутрат. Водночас агрегат М0 — найвужчийпоказник грошової маси, оскількихарактеризує лише один її елемент —готівкову масу.

Найширшим агрегатом єМ3, бо він охоплює всі елементи грошовоїмаси, що перебувають в обороті. Показникгрошової базине є ще одним агрегатом грошової маси.Це якісно інший показник, що характеризуємасу грошей з боку прояву її на балансіцентрального банку. Грошова база включаєзапаси всієї готівки, яка перебуває вобороті поза банківською системою тав касах банків, а також суму резервівкомерційних банків на їх кореспондентськихрахунках у центральному банку. Величинугрошової бази Гб можна визначити заформулою:

Гб = Мо + Мк + Мрез,

де Мо — сума готівки, що перебуваєпоза банками; Мк — сума готівки в касахбанків; Мрез — сума грошових коштів(резервів), які перебувають накореспондентських рахунках банків уцентральному банку. Готівковий елемент(Мо + Мк) грошової бази відрізняєтьсякількісно від готівкового агрегату М0— більший на суму готівки в касах банків.

Безготівковий елемент (Мрез) грошовоїбази відрізняється і якісно, і кількісновід безготівкового елемента грошовихагрегатів М1, М2, М3. Він являє собою сумузобов’язань центрального банку передкомерційними. А безготівкові елементигрошових агрегатів — це зобов’язаннякомерційних банків перед своїмиклієнтами.

Вони формуються комерційнимибанками як за рахунок коштів, одержанихвід центрального банку, так і за рахунокстворення грошей самими комерційнимибанками в процесі кредитної діяльностічерез механізм грошово-кредитногомультиплікатора. Завдяки цьому загальнийобсяг кожного з грошових агрегатів(крім М0) перевищує обсяг грошової бази.

Ступінь цього перевищення свідчить провеличину грошово-кредитного мультиплікаторана рівні комерційних банків.

Источник: https://works.doklad.ru/view/9p6BR_c5Omo/2.html

Грошовий оборот

Суть і структура грошового обороту: Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення

     Зміст   

     Вступ

    1. Сутність грошового обороту та способи виміру грошової маси
    2. Аналіз стану маси грошей в обороті в Україні у 2009-2010 роках
    3. Шляхи регулювання грошової маси в обороті

     Висновок

     Список використаної літератури

     Додатки

     Вступ 

     Грошова маса є ключовим індикатором грошового обороту, а регулювання її обсягу — вирішальний спосіб досягнення цілей грошово-кредитної політики. Тому правильне визначення обсягу, структури та засобів зміни грошової маси набуває важливого теоретичного і практичного значення.

     Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому.

Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики.

Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

     Актуальність теми роботи полягає в тому, що  важливу роль у досягненнi сталого економічного розвитку держави відводиться грошово-кредитнiй політиці, основною метою якої є забезпечення стабільності нацiональної грошової одиниці. Ефективність грошово-кредитної політики визначається, передусiм, збалансованiстю попиту і пропозиції на грошi, виваженим контролем динамiки та структури агрегатiв грошової маси.

     Обсяг та склад грошової маси, яка є однією зосновних об'єктiв монетарного регулювання, характеризує сучасний перебiг соціально-економічних процесiв у країнi та впливає на мiкро- i макроекономiчнi процеси в державi: рiзке її зростання може призвести до збiльшення iнфляції, скорочення обсягiв виробництва, погiршення стану платiжного балансу, зниження рiвня зайнятостi та доходiв населення.

     Однiєю з передумов фiнансової стабiльностi в країнi є збалансованiсть попиту та пропозиції на грошi, тобто вiдповiднiсть обсягу грошової маси потребам економіки.

дослідження динамiки та структури грошової маси дає можливість проаналiзувати попит та пропозицію на грошi, оцінити їх збалансованiсть i викрити можливi диспропорції; обгрунтувати управлінськi рішення щодо збалансованостi попиту i пропозиції грошей з огляду на поведiнку субєктів господарювання та населення.

     Метою курсової роботи є дослідження складу та структури грошової маси в обігу та необхідні передумови та методи її стабілізації.

     Основними завданнями, які стоять при написанні даної роботи є:

  • розкрити сутність грошового обороту і грошової маси;
  • проаналізувати стан маси грошей в Україні протягом 2009-2010 років;
  • визначити шляхи регулювання грошової маси в обороті і методи її стабілізації.

 

     1.1 Сутність грошового обороту та способи виміру грошової маси 

     Грошові відносини в суспільстві характеризуються рядом понять, провідне місце серед яких належить грошовому обороту.

     У процесі відтворення рух вартості в натурально-речовому та грошовому виразах проявляється як два самостійні процеси — як рух продуктів і як рух грошей.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.

Взятий сам по собі цей процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

     Грошовий оборот на макроекономічному рівні обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу на всіх стадіях суспільного відтворення: виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим оборотом.

     Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні.

В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу.

Чим більшою масою грошей володіє даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід.[4]

     Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.

Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда.

Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції.

     Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індивідуального капіталу істотно відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування.

     Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку.

Грошовий ринок займає важливе місце в кругообороті індивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується кожний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового доходу кожного економічного суб'єкта спрямовується на погашення боргів і повертається на грошовий ринок.

Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів.

     Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб'єктів.

Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси.

Завдяки грошовому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

     Проте вказані можливості грошового ринку не безмежні, і неминуче виникають потреби в поповненні обороту додатковою масою грошей. На відміну від кругообороту індивідуального капіталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей.

     Потреби в додатковій емісії можуть бути зумовлені кількома факторами:

  • зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації яких банківська система повинна розширювати кредитування суб'єктів обороту;
  • зростанням чистого імпорту (перевищенням імпорту над експортом);
  • зниженням перерозподільної функції грошового ринку, внаслідок чого наявна грошова маса буде повільніше обертатися і не зможе забезпечити всі потреби обороту;
  • іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах обороту.

     В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять у сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредитній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту.

     З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов'язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства.[6]

     Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту.

Це всі підприємства (промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, торгівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти.

Усі вони на певних підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економічні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства.

     Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то грошовий оборот можна уявити просто як безперервний процес переміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу між окремими його суб'єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між:

  • окремими підприємствами та організаціями;
  • підприємствами та організаціями і населенням;
  • окремими фізичними особами;
  • комерційними банками і підприємствами та організаціями;
  • комерційними банками і населенням;
  • окремими комерційними банками;
  • комерційними банками і центральним банком;
  • небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами — з іншого;
  • небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками;
  • окремими небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення.

     На кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові вимоги між суб'єктами обороту, що створює можливість їх взаємного погашення (заліку). Залік зменшує обсяг грошового обороту і потребу в реальних грошах для його обслуговування.

     Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори. Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

  • еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;
  • безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;
  • прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

     Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.

     Значна частина грошового обороту пов'язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу — він здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним.

     Крім спільної риси — нееквівалентності, відносинам між суб'єктами цього сектора грошового обороту властиві також істотні відмінності.

Частина цих відносин має характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх для виконанні своїх функцій.

У результаті виникає не тільки без-еквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту називається фіскально-бюджетною.[3]

Источник: https://www.stud24.ru/finance/groshovij-oborot/215322-630058-page1.html

2.1. Сутність і структура грошового обороту

Суть і структура грошового обороту: Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення

Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення, який відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.

Грошовий оборот – це безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки.

Отже, іншими словами, грошовий оборот ─ це процес безперервного руху грошей (у готів¬ковій і безготівковій формах) між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні.

Він обслуговує потоки продуктів та доходів у суспільному відтворенні.

Суб’єктами грошового обороту є всі фізичні та юридичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні національного продукту.

Класифікація суб’єктів грошового обороту:

─ фірми (підприємства та підприємці), забезпечують створення і реалізацію національного продукту;

─ домашні господарства, забезпечують виробництво національного продукту (робоча сила) і його кінцеве споживання;

─ державні структури, забезпечують розподіл вартості створеного національного продукту;

─ фінансові посередники,  суб’єкти грошового ринку, що здійснюють перерозподіл грошових коштів.

Основні ринки в моделі грошового обороту:

─ ринок продуктів, забезпечує реалізацію створеного фірмами національного продукту;

─ ринок ресурсів,   шляхом купівлі-продажу здійснює перерозподіл ресурсів, необхідних для виробництва;

─ грошовий ринок, забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів суб’єктів господарювання;

─ світовий ринок, зв’язок із «зовнішнім» світом (через експортно-імпортні операції та приплив-відплив капіталу).

Структура грошового обороту за економічним змістом:

─ сектор грошового обігу;

─ фінансово-кредитний сектор, який поділяється на:

    ─ фіскально-бюджетний оборот;

    ─ кредитний оборот.

Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного економічного суб’єкта до іншого. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, називають грошовим обігом.

Частину грошового обороту, пов’язану з процесом розподілу вартості ВНП, при якому рух грошей відбувається нееквівалентно, (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг), називають фінансово-кредитним сектором.

Структура грошового обороту за формою платіжних засобів:

─ готівковий, гроші рухаються поза банками, безпо-середньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів, тому на їх оборот можуть впливати лише його прямі суб’єкти;

─ безготівковий, гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межи банківської системи, що створює можливість контролювати грошовий оборот, а також впливати на відносини економічних суб’єктів не тільки ним самим, але й банкам та органам державного управління.

Структура грошового обороту за грошовими потоками

Грошовий потік ─ це сукупність платежів, які обслуго-вують окремий етап процесу розширеного відтворення. Загальна сукупність таких грошових платежів, які здійснюються економічними суб’єктами, становить загалом у сукупності грошовий оборот. (Див. рис. 1 ─ Модель сукупного грошового обороту).

Грошовий оборот складається з великої кількості різно-манітних грошових потоків, які між собою тісно пов’язані, постійно переходять один в інший, впливають один на одного внаслідок чого досяга-ється взаємобалансування потоків. Це надає грошовому обороту характер замкнуто-го, єдиного, самоавтоматич-но  балансуючого процесу, незалежно від того, у якій формі гроші виступають та якими способами вони приводяться в рух

 Грошовий оборот ─ явище макроекономічного порядку.

Грошовий оборот обслу¬го-вує всі стадії суспільного відтворення:

─ виробництво;

─ розподіл;

─ обмін;

─ споживання суспільного продукту;

─ перерозподіл національ¬ного доходу.

Тому його ще називають сукупним грошовим оборотом.

Через авансування грошей на придбання засобів вироб-ництва і оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту.

Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі.

У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівни-ками) та державою, якій належать установлені податки.

В усіх економічних суб’єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання ─ виробничого та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище потрібно відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіта¬лу, тобто на мікрорівні.

Грошовий оборот на мікрорівні:

─ є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Якщо більша маса грошей, якою володіє даний індивідуальний власник, то він багатший, більші його можливості «заробити» прибуток чи дохід.

─        включають: власні кошти та кошти, мобілізовані на грошовому ринку (повертаються на грошовий ринок як плата за борги і як ресурси для кредитування).

Гроші в сукупному грошовому обороті (на макрорівні):

─ функціонують лише як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною ба-гатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіта-лу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда.

Якби гро-шова маса, яка перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, тo загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився б, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот.

─ охоплюють: сукупні кошти мікрорівня, кошти грошового

ринку, додаткові емісії грошей.

За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот поділяється на три сектори: грошовий обіг, який обслуго-вує створення, реалізацію, об-мін і споживання матеріальних цінностей та послуг; кредит-ний оборот, що обслуговує переміщення вартості між еко-номічними суб'єктами на зво-ротних, еквівалентних та плат-них засадах; фіскально-бюд-жетний оборот, який обслуго-вує розподільні відносини між економічними суб’єктами.

Сукупний грошовий обо-рот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індивідуальних капіталів, а є самостійним економічним явищем, безпосередньо пов'я-заним із процесом суспільного відтворення в цілому.

Суб’єкти сукупного грошового обороту ─ це всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та спожи-ванні валового суспільного продукту.

Модель сукупного грошового обороту (див. рис. 1).

Для спрощення побудови моделі грошового обороту згрупуємо всі його суб'єкти у чотири групи: фірми (підприємства та підприємці), сімейні господарства, уряд (державні структури), фі¬нансові посередники.

Оскільки більшість відносин між економічними суб’єктами здійс¬нюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, на якому реалізують створений фірмами національний про¬дукт; ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для забезпе¬чення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі тощо); грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок.

З метою спрощення схеми грошових потоків під час побудови мо¬делі грошового обороту зроблено кілька умовних припущень, які не відповідають реальним умовам економіки:

в економічній системі панує приватна власність, тому всі вироб-ничі ресурси є власністю сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам;

з тієї ж причини самі фірми перебувають у власності сімейних господарств і тому весь прибуток фірм надходить останнім у ви-гляді дивідендів як плата за ресурси;

у зв'язку з припущенням 2) уряд одержує всі податкові надхо-дження тільки від сімейних господарств, і в моделі врахована тільки їх чиста сума (чисті податки);

уряд має можливість усі свої витрати, що не покриваються над-ходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку, тобто не вдаватися до емісійних кредитів центрального банку чи позик на світовому ринку;

у зв’язку з припущенням 2) усі свої інвестиційні потреби, пов’язані з розширенням виробництва фірми, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку;

у потоках, що відбивають рух заощаджень сімейних господарств, враховано чисті заощадження та кредити і не враховано потоки повернення позичок, вкладів та сплату процентів;

у потоках, що пов'язують внутрішній ринок зі світовим, відображено тільки платежі, що опосередковують чистий експорт або чистий імпорт.

У межах сукупного грошового обороту функціонують такі  грошові потоки:

1 — купівля фірмами у сімейних господарств виробничих ресурсів (робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів вироб¬ництва);

2 — сімейні господарства отримують гроші за продані ресурси ─ грошові доходи;

3,10 — витрати сімейних господарств на споживання (в країні та поза її межами);

4 — сплата податків державі;

5 — заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок;

6 — позики фінансових ресурсів фірмами на грошовому ринку;

7 — витрати фірм для розширення виробництва (інвестиції);

8 — позичання урядом фінансових ресурсів на грошовому ринку;

9 — витрати уряду на закупівлю товарів на ринку продуктів;

12, 11 — виручка, яку отримують фірми від продажу виготовленої ними продукції (в країні та поза її межами);

13 — позички на світовому ринку;

14 — позички на світовий ринок;

— збільшення грошей на внутрішньому ринку (шляхом збільшен-ня кредитування центральним банком комерційних банків);

— вилучення надлишку грошових коштів шляхом скоро-чення кредитування (шляхом збільшення кредитування) центральним банком комерційних банків.

Источник: http://elkniga.info/book_108_glava_17_4.4._Continued_fractions.html

Суть і структура грошового обороту

Суть і структура грошового обороту: Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення

ЛЕКЦІЯ №3 ТЕМА: ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВІ ПОТОКИ.

1. Суть і структура грошового обороту.

2. Сучасні засоби платежу.

3. Грошова маса, її агрегати і механізм дії.

4. Швидкість обігу грошей та грошово-кредитний мультиплікатор.

5. Методи стабілізації грошей.

Суть і структура грошового обороту

Грошовий оборот— це безперервний рух грошей для забезпечення неперервності відтворення і реалізації суспільного продукту та перерозподіл національного доходу.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні і фізичні особин Які приймаки участь у створенні, розподілі, обміні і споживанні ВНП. Однак переміщення грошей у функції засобу обігу і платежу ( Т —Г —Т ) означає не тільки зміну фор: вартості, а й забезпечує постійну взаємодію трьох суб'єктів економічних відносив фізичних осіб, господарських суб'єктів і органів державної влади.

Тут гроші вступають в обмін для доведення товарів до споживачів, а самі продовжують нескінченний рух з метою обслуговування безперервності відтворення ВВП. Такий рух грошей називається грошовим обігом. Характерними ознаками грошового обігу є:

1) еквівалентність. Покупець передає грошову суму, що еквівалентна придбаному продукту.

2) односторонність. Отримані продавцем гроші назад не повертаються. Вони використовуються для придбання нових покупок.

3) Прямолінійність. Вона проявляється у постійному віддаленні грошей ви емітента і наступних суб'єктів обороту, що використали їх для купівлі продуктів.

Та частина грошового обороту, що приймає участь у формуванні доходів сімейних господарств, називається національним доходом.

НД = ВП+ (Фс + Фн), де

Вп — затрати попередніх періодів,

Фс + Фн — це заново створена вартість, що становить фонд споживання і фонд нагромадження або національний дохід.

Гроші як капітал здійснюють замкнений рух по колу. Даному рухові властивий нееквівалентний обмін. Тобто замість грошового платежу власник не отримує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового оборот називається фінансово-кредитним.

Фінансово-кредитний сектор охоплює дві групи економічних відносин:

1. сферу розподільчих відносин, в якій власність суб'єктів не відчужується, а лиш передається у тимчасове користування іншим особам, за що власник отримує прибуток від осіб, що тимчасово користуються його власністю. Цей сектор грошового обороту називається кредитним оборотом.

2. частина грошового обороту обслуговує відносини перерозподілу національного доходу шляхом відчуження певної частини доходів економічних суб'єктів вигляді податків та інших обов'язкових платежів на користь держави, як витрачає їх для забезпечення своїх функцій. Цю частину фінансово — кредитного обороту називають фіскально-бюджетним оборотом.

Грошовий оборот поділяється на 3 сектори: фінанси, кредит і грошовий обіг. При цьому:

1. рух фінансівнабуває поняття фінансової сфери і фінансового обігу,

2. кредит,виникнувши із нерівномірності відтворювального процесу, реалізації продукції та надходжень. Становить особливий механізм перерозподіл грошових і матеріальних ресурсів, але на принципах строковості, поворотності платності

3. грошовий обігяк рух грошей, що опосередковує реалізацію товарів і послуг процесі суспільного відтворення. Гроші потрапивши в обіг, назавжди залишаються там.

Сучасні засоби платежу.

Грошовий оборот здійснюється у двох формах: готівковій і безготівковій.

Рух грошей у формі готівкиобслуговують банкноти, розмінні монети і паперові гроші.

Сучасні банкноти мають кредитну основу, але потрапляючи під дії закономірностей обігу паперових грошей здатні знецінюватися під тиском інфляції.

Основними причинами розвитку цього процесу стали:

1. готівкові розрахунки надто дорого коштують, тому що включають знач затрати на друкування грошових знаків, їх зберігання, транспортування — інкасацію;

2. готівкові розрахунки уповільнюють платіжний оборот, ускладнюють контроль за ним з боку суспільства, здатні породжувати тіньовий бізнес і відплив кошт за кордон;

3. збільшення готівкової маси в обігу викликає зростання чисельность працівників, що обслуговують її рух: касирів, контролерів, інкасаторів та ін.;

4. скороченню готівкового обігу сприяє впровадження електронних розрахунків системи кореспондентських рахунків у банківській системі.

Особливої уваги потребує правильна організація руху готівки на підприємствах величина готівкових розрахунків яких впливає на розмір грошової маси в обігу Для підтримання суворої дисципліни на підприємствах усіх форм власності запроваджено такі обов'язкові вимоги:

1. у касі підприємства готівкою можна утримати лише законодавчо встановлену суму, ліміт якої визначається масштабами грошово-фінансових операцій. Решта обігових коштів підприємства зберігається на розрахунковому чи поточному рахунку у банку;

2. для виплати заробітної плати підприємство отримує готівкові гроші у банку зі свого розрахункового рахунку; отримати гроші у банку підприємство може лише за наявності вільного залишку коштів на розрахунковому або іншому рахунку;

3. усі надходження і видатки готівкових грошових коштів підприємство обліковує у касовій книзі. Записи в ній здійснюються негайно після отримання грошей або видачі їх за кожним ордером. Касир щоденно виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає звіт з прибутковими і видатковими документами до бухгалтерії;

4. за перевищення встановленого ліміту залишків готівки у касі, перевищення норми витрачання готівки, неповне чи несвоєчасне оприбуткування готівки в касі та інші неврахування карається законом.

Безготівкові розрахунки— це рух вартості без участі наявних готівкових грошей. Він здійснюється двома способами:

1. переказуванням грошових коштів з одного рахунку на інший у кредитних закладах,

2. проведенням взаємозаліків зустрічних вимог без використання готівки.

Основними принципами організації безготівкових розрахунків в Україні є:

1. обов'язковість зберігання грошових коштів на розрахункових, поточних та інших рахунках банків;

2. підприємства свої грошові платежі і розрахунки здійснюють через банки шляхом самостійного вибору форми рахунків, що закріплюється у договорах і угодах з банками;

3. платежі покупців за товарно-матеріальні цінності і послуги здійснюються через банки лише за наявності достатніх коштів на рахунках платників;

4. кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням власника;

5. момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до терміну відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг;

6. зарахування коштів на рахунок отримувача, проводиться після списання відповідних сум з рахунка платника;

7. підприємства мають право вибору банків для відкриття своїх рахунків.

Грошові кошти у безготівкових розрахунках існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках. Вони виконують грошові функції лише за умов зняття з депозиту шляхом виписування таких розрахункових документів: платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, чеків, акредитивів, векселів, інкасових доручень (розпоряджень).

При цьому розрахункові документи, які подаються клієнтами до банку мають відповідати вимогам встановлених стандартів, мати визначені реквізити, у випадку відсутності яких документи до виконання не приймаються. Розрахункові документи можуть подаватися до банку як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахунків.

Платіжне доручення— це письмово оформлене доручення клієнта до свого обслуговуючого банку про переказування вказаної суми коштів з його рахунку на користь отримувача.

Платіжна вимога-доручення— складається одержувачем коштів і надсилається платникові. Вона становить розрахунковий документ, який складається з верхньої частини — вимоги постачальника до покупця сплатити вартість поставленої за договором продукції, і нижньої — доручення платника своєму обслуговуючому банкові переказати з його рахунку суму. .

Акредитив— це грошовий документ, за яким одна кредитна установа згідно з заявою клієнта доручає іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги.

Інкасові доручення— застосовуються у випадках, коли банк за дорученням свого клієнта отримує гроші на основі розрахункових документів і зараховує ці кошти на його рахунки у банк.

Просмотров 387

Эта страница нарушает авторские права

Источник: https://allrefrs.ru/4-7207.html

Studio-pravo
Добавить комментарий