6. Поняття страхового ринку та його організаційна структура.

Поняття страхового ринку та його організаційна структура

6. Поняття страхового ринку та його організаційна структура.

Ринок страхових послуг — це складова фінансового ринку, яка с системою правових ти організаційних заходів реалізації страхового продукту.Страховим продуктом або послугою є страховий захист. Об'єктом ринку страхових послуг є страховий продукт.

Суб'єктами нього ринку виступають, страховик; страхувальник; посередник і держава

Страховиками виступають різноманітні за формами власності та видами страхування організації — страховики та інформаційно-консультативні структури.

Страховик — цс організація, яка бере па себе ш певну плату зобов'язання відшкодувати страхувальникові заедании страховим випадком збиток або виплатиmu страхову суму.

Головне завдання страховика надавати страхові послугиСтраховиками можуть виступати також фізичні особи, які мають відповідну ліцензію й об'єднані у відповідні структури, що мають назву синдикатів.У багатьох країнах світу страховиками виступають страхові компанії в формі акціонерних товариств.

Порядок створення і діяльності страховиків регулюється законодавством держави.

Іншим учасником ринку страхових послуг є страхувальник. Це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або с страхувальниками відповідно до чинного законодавства.

У страхуванні бувають різні типи посередників. Вони включають: страхових агентів; страхових брокерів; посередницькі функції можуть виконувати банки, туристичні компанії, відділення зв'язку, автосалони, а також безпосередньо персонал страхової компанії.

Страхові агенти це, як правило, фізичні особи, які діють від імені страховика і ш його дорученням, укладають договори страхування, проводять роботу і одержаним страхових платежів, виліатн страхових відіикодувань.

Вони діють на основі договору зі страховиком, в його інтересах за комісійну винагороду.

Страховими агентами в деяких випадках можуть бути юридичні особи. Взаємовідносини агентів юридичних осіб зі страховиками регулюються відповідними угодами.

Із розвитком страхової справи набуває поширення і така форма посередництва, як генеральні страхові агенти Генеральні агенти — це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому тернторіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила.

Взаємовідносини між генеральним страховим агентом і страховою компанією здійснюється на основі договору. Генеральний страховий агент має свій рахунок у банку, на який страхова компанія перераховує кошти для організації справи Вони мають право наймати на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування й види страхування, які він може здійснювати.

Страхові брокери — це, як правило, фізичні особи, які здійснюють свою підприємницьку діяльність на ринку страхових послуг у формі надання консультацій як страховикам, так і страхувальникам.

Страховий брокер діє на основі доручення страховика або страхувальника Він має певну кількість клієнтів, яких представляє на ринку, постійно вивчає ситуацію на ринку страхових послуг, про зміни в законодавстві, що можуть вплинути на бізнес клієнта, дає поради клієнтам про необхідність тих чи інших заходів із метою мінімізації ризику. За свою роботу страховий брокер отримує винагороду в формі комісійних виплат. Розмір винагороди регулюється ринком.

Четвертим учасником ринку страхових послуг є держава, яка створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства.

Система правового забезпечення страхової діяльності включає закони й нормативні акти, видані відповідно до чинного законодавства.

Економічна сутність державного кредиту, його роль у формуванні додаткових фінансових ресурсів держави.

Держ. кредит-це сук-ть ек. відносин між дер-вою в особі її органіввлади з одндго боку та юр. і фіз. особами з другого боку. При цьому дер-ва виступає або в ролі позичальника або позикодавця по відношенню до приватних осіб, фін. і кред. установ, урядів інш. дер-в. Кр.

того, дер-ва може виступати в ролі гаранта по кредитам, які видаються місцевим органам влади, держ.п-вам, іноз. позичальникам. При держ. кредиті взяті в борг кошти поступають у розпорядж. дер-ви, перетворюючись у її додаткові фін. рес-си. При цьому джерелом погашення держ. позик і виплати % по ним виступають держ. кошти.

ерж. кредит являє собою доволі специфічну ланку держ. фінансов-сів. Він не має ні окремого фонду фін. рес-сів(кошти, що мобізуються за його допомогою, проходять, як пр., через бюджет), ні обособленого органу управління. Разом з тим, він характеризує особливу форму фін. відносин дер-ви і тому виділяється в окрему ланку.

Держ. кр. безпосередньо зв’язаний з бюджетним дефіцитом, виступаючи джерелом його покриття. В окремих випадках за його допомогою можуть мобілізуватися кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти.Відмінності між банківським і держ.

кредитом: — позиковий фонд дер-ви кредитує господарюючих суб’єктів; банківський кредит виділяється під будь-яку мету;

-банк дає кредити тільки під забезпечення;-при держ. кредиті позикодавці фіз. і юр. особи, а при банк. кредиті позичають юр. і фіз. особи.

Функції державного кредиту.

Державний кредит виконує дві функції:1-регулюючу;2-фіскальну. Регулююча функція полягає в тому, що держава, вступаючи в кредитні відносини, впливає на стан грошового обігу, рівень ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.

Тобто, держава за допомогою державного кредиту може проводити ту чи іншу фінансову політику. Через фіскальну функцію кредиту здійснюється формування централізованих грошових фондів держави за рахунок рівномірного розподілу оподаткування у часі.

Кредит берется для:1. Финансирования бюджетного дефицита.2. Финансирования капитальных вложений в национализированные и смешанные предприятия.3. Финансирование предприятий местных органов власти.4. Регулирования денежного обращения страны.

Источник: https://lectmania.ru/2x1b26.html

Поняття страхового ринку, його структура та розвиток в Україні

6. Поняття страхового ринку та його організаційна структура.

Перехід до ринкової економіки об'єктивно зумовлює зростан­ня потреби у страховому захисті усіх суб'єктів ринку, а таку по­требу, у свою чергу, може забезпечити ефективне функціонуван­ня страхового ринку.

Страховий ринок — це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга — страхо­вий захист — і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

Об'єктивними умовами його існування є суспільна потре­ба у страхових послугах і наявність страховика, здатного її задовольнити.

На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл стра­хового фонду.

Страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу стра­хового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

Елементну структуру страхового ринку визначає характеристика його суб'єктів. До головних суб'єктів страхового ринку належать:

—страховики;

—страхувальники;

—страхові посередники.

Головне місце серед них посідають страховики та страху­вальники.

Залежно від специфіки страхового ринку, виділяють ще й інших учасників страхових відносин: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, орган державного нагляду за страховою діяльні­стю, професійні оцінювачі ризиків (андеррайдери, сюрвейєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).

Загальну структуру страхового ринку України подана на рис. 12.5.

Рис. 12.5. Загальна структура страхового ринку України

Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система гори­зонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується ор­ганічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнан­ня потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до Зако­ну України «Про страхування» (2001 р.

), страховиками визнають­ся фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідаль­ністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення стра­хової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені і діють згідно з чинним страховим зако­нодавством, а також товариства взаємного страхування.

З метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм страховики можуть утво­рювати спілки, асоціації та інші об'єднання. Ці об'єднання не мо­жуть займатися страховою діяльністю.

В Україні вже створені і про­вадять свою діяльність такі об'єднання як Ліга страхових органі­зацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Національний ядерний страховий пул та ін.

Важливим суб'єктом страхового ринку є страхувальники. Ними визнають юридичних осіб і дієздатних громадян, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками згід­но з законодавством України. Страхувальники мають певні права та обов'язки під час дії договору страхування, які слід з'ясувати.

Страховими посередниками можуть бути страхові або пере-страхувальні брокери, страхові агенти. Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і стра­хових брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм прита­манні свої, специфічні функції (табл. 12.2).

Страхувальники через мережу посередників можуть довідати­ся про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послуга­ми. Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни рин­кової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику про­понувати такі види страхування, які користуються найбільшим

Таблиця 12.2. Функції посередників

Страховий агент Страховий брокер
Від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та про­дає страхові поліси Визначає об'єкт страхування та стра­хові ризики, які необхідно застраху­вати клієнту
Оформляє страхову документацію Проводить порівняльний аналіз послуг і фінансовий стан страховиків
Має право проводити страхові виплати Підбирає клієнту кращого, на свою думку, страховика
Виконує представницькі функції Оформляє договір страхування
Забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику Здійснює контроль за своєчасним над­ходженням внесків

успіхом на ринку. З метою створення відповідних умов і розвитку брокерської та агентської діяльності в Україні створено Асоціа­цію професійних страхових посередників.

Об'єкт страхового =>ринку страхові продукти — специфічні послуги (набір основних і допоміжних послуг), що надаються стра­хувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкурен­ції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформ­ляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтере­си, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також із відшкоду­ванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку ви­значає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує мож­ливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхуваль­ників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспіль­ства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації усіх суб'єктів страхового ринку; активізує страхову діяльність. Основними її елементами є:

—фінансово-кредитна система;

—аудиторські служби;

—страхова експертиза;

функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні не­обхідних умов для діяльності страховиків різноманітних органі­заційно-правових форм, недопущення на страховий ринок спе­кулятивних і фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників та дотримання вимог законодавства України про страхування.

Головна проблема державного регулювання страхової діяльно­сті — забезпечити наявність у страховика достатнього обсягу кош­тів, за рахунок яких він був би здатний виконати свої зобов'язан­ня перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпе­чити платоспроможність кожного конкретного страховика.

Державне регулювання страхової діяльності здійснюється за допомогою проведення державою спеціальної податкової, тарифної і цінової політики, прийняття окремих законів і нормативних документів.

Єдиний державний реєстр страховиків України — це система збору, обліку, нагромадження та зняття з реєстру даних, що стосу­ються ліцензування страхової діяльності і нагляду за страховою діяльністю страховиків. У Реєстр заносяться дані про страховиків, які одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Лі­цензія є обов'язковою. Вона видається на проведення конкретних видів страхування і перестрахування.

Порядок реєстрації та ліцензування визначений у Законі Укра­їни «Про страхування» (від 4 жовтня 2001 р.) та в іншій норма­тивно-законодавчій базі зі страхування.

Від організації державного страхового нагляду, його функціо­нування залежить напрямок розвитку страхової діяльності, її спря­мованість на вирішення економічних проблем у державі, адже стра­хові компанії, збираючи та накопичуючи значні грошові кошти, живлять своїми вкладеннями банківську систему, надають стра­ховий захист великій кількості фізичних та юридичних осіб, мають можливість широкого та довготривалого використання страхових коштів і тим самим вирішувати інвестиційні потреби суб'єктів господарювання.

Виходячи з об'єктивної потреби державного регулювання стра­хування в Україні, держава розробляє напрями концепції форму­вання страхового ринку, складові елементи механізму прямого та опосередкованого впливу держави на економічні та правові взає­мовідносини між страховиками, страхувальниками, посередника­ми, фінансовими інституціями, державними органами.

Регулюючий вплив держави на страховий ринок здійснюється також через визначення порядку організації та механізму прове­дення обов'язкових видів страхування.

Важливим напрямом державного регулювання страхової діяль­ності є оподаткування. Склад податків, які сплачуються страхо­виками, визначається Законами України «Про систему оподатку­вання» і «Про оподаткування прибутку підприємств».

Формування, подальший розвиток і вдосконалення держав­ної політики в галузі страхування мають здійснюватися згідно з сучасними потребами, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних спілок та угод, до яких наша країна приєдналася. Найважливіший напрям вдос­коналення системи державного регулювання страхової діяльно­сті пов'язаний з інтеграцією України до міжнародних організа­цій і спілок.

Плани практичних занять

Страхування і страховий ринок

1. Необхідність, суть і форми страхового захисту.

2. Специфічні ознаки страхування як економічної категорії.

3. Функції страхування та їх економічний зміст.

4. Класифікація страхування: галузі, підгалузі, види та фор­ми страхування.

Становлення страхового ринку в Україні

1. Поняття страхового ринку та його структура.

2. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

3. Роль страхування в розвитку підприємництва та життєді­яльності людей.

Питання для самостійного опрацювання

1. Історія виникнення та розвитку страхування.

2. Принципи страхування та їх характеристика.

3. Порівняльна характеристика форм організації страхового фонду суспільства.

4. Специфічні поняття і терміни, які використовуються в стра­хуванні.

5. Міжнародні страхові терміни.

6. Реалізація страхових продуктів і укладання договорів стра­хування.

7. Роль посередників на страховому ринку України.

8. Права і обов'язки сторін за договором страхування.

Література: 28, 38, 42, 46, 48, 52.

Тестові завдання

1. Які причини виникнення та існування страхування?

1.1.Захист майнових інтересів суб'єктів виробничих відносин і людського суспільства від несприятливих подій (ризиків).

1.2.Створення сезонних запасів у харчовій промисловості.

1.3.Збільшення обсягів виробництва.

1.4.Здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшен­ня страхового ризику.

2. Що з наведеного далі складає зміст категорій страхового захисту?

2.1.Спосіб локалізації небезпечних об'єктів.

2.2.Економічні відносини щодо попередження усунення лока­лізації та відшкодування збитків внаслідок несприятливих подій.

2.3.Механізм забезпечення підприємств фінансовими ресурсами.

2.4.Збільшення товарних запасів у зв'язку з впливом чинника сезонності.

3. У яких формах існує сукупний фонд страхового захисту?

3.1.Резервів страхових організацій, централізованих резервів держави, фондів самострахування підприємств.

3.2.Резервних фондів підприємств.

3.3.Кредитів банку.

3.4.Статутного фонду.

4. Які функції виконує страхування?

4.1.Формування і використання фінансових ресурсів.

4.2.Відтворювальну і стимулюючу.

4.3.Ризикову, превентивну, заощадження коштів і контрольну.

4.4.Фіскальну і економічну.

5. Що з наведеного далі розкриває суть ризикової функції стра­хування?

5.1.Створення системи страхових резервів.

5.2.Передача за певну плату страховикові матеріальної відпо­відальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, пере­лік яких передбачено договором страхування або чинним законодавством.

5.3.Зменшення наслідків страхових подій.

5.4.Перерозподіл коштів між страхувальниками.

6. Страхування будується на таких принципах:

6.1.Страховий інтерес, суброгація, франшиза, сумлінністьсторін.

6.2.Часткове покриття збитку.

6.3.Непропорційна відповідальність.

6.4.Обов'язковість настання страхової події.

7. В яких формах виникли перші страхові організації?

7.1.Товариства взаємного страхування.

7.2.Приватні товариства.

7.3.Акціонерні страхові товариства.

7.4.Державні страхові організації.

8. Категорію «страхового захисту» характеризують такі ознаки:

8.1.Випадковий характер настання страхової події.

8.2.Можливість визначення страхової події за часом і в про­сторі.

8.3.Вираження збитку в грошовій і натуральній формах і необ­хідність запобігання та відшкодування збитків.

8.4.Всі відповіді правильні.

9. Що розуміють під страховим ринком?

9.1.Інструмент перерозподілу грошових коштів між суб'єкта­мигосподарювання.

9.2.Сферу обігу цінних паперів.

9.3.Особливу сферу грошових економічних відносин, де об'єк­том купівлі-продажу виступає специфічний товар — стра­хова послуга.

9.4.Механізм забезпечення попиту і пропозиції на фінансові ресурси.

10. Яка структура страхового ринку за інституціональною ознакою?

10.1.Внутрішній і зовнішній страховий ринок.

10.2.Ринок майнового, особливого страхування.

10.3.Ринок страхових послуг акціонерних, командитних, пов­них товариств і товариств з додатковою відповідальністю.

10.4.Ринок страхування автотранспортних засобів, вантажів і багажу.

11. Яка структура страхового ринку за територіальною озна­кою?

11.1.Внутрішній, регіональний і міжнародний ринки.

11.2.Майнового, особистого страхування і страхування відпо­відальності.

11.3.Юридичних і фізичних осіб.

11.4.Державного і комерційного страхування.

12. У яких формах підприємств можуть створюватися страхо­вики в Україні?

12.1.Юридичні особи у формі акціонерних, повних, командит­них товариств і товариств з додатковою відповідальністю.

12.2.Юридичні особи у формі товариств з обмеженою відпові­дальністю і приватних підприємств.

12.3.Фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємниць­кої діяльності.

12.4.Іноземні юридичні особи.

13. Хто є страховим посередником?

13.1.Фондові біржі.

13.2.Банки і інші фінансово-кредитні установи.

13.3. Страхові агенти і страхові брокери.

13.4.Інвестиційні фонди і компанії.

14. Що з нижченаведеного далі належить до елементів страхового ринку?

14.1.Промислові і торгові підприємства.

14.2.Страховики, страхувальники і страхові посередники.

14.3.Банки і кредитні спілки.

14.4.Державний бюджет і позабюджетні фонди.

15. Діяльність страхових брокерів може бути визначена як:

15.1.Професійна діяльність осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємництва, пов'язана із посередництвом у сфері страхування.

15.2.Діяльність, яка обслуговує «життєвий цикл» страхового поліса на різних його стадіях.

15.3.Професійна діяльність осіб, уповноважених діяти від імені та за дорученням однієї чи більше страхових компаній, з укладання договорів.

15.4.Фінансова діяльність у сфері страхування.

16. Що розуміють під маркетингом, у страхуванні?

16.1.Систему пошуку резервів збільшення прибутку страхо­вика.

16.2.Оцінку фінансового стану страховика.

16.3.Системний підхід щодо організації діяльності страховика, метод дослідження страхового ринку.

16.4.Систему формування і розміщення страхових резервів.

17. Віднайдіть визначення страхового продукту:

17.1.Специфічне оформлення страхової послуги, яке містить пакет документів, що отримало назву правил страху­вання.

17.2.Страхові тарифи з окремих видів страхування.

17.3.Сукупність нормативних документів, що регулюють стра­хову діяльність.

17.4.Страхові поліси з окремих видів страхування.

18. Страховий поліс це:

18.1.Документ, який видається страховиком страхувальнику і засвідчує факт укладання договору страхування.

18.2.Договір страхування майна.

18.3.Документ, що регламентує взаємовідносини сторін у стра­хуванні життя.

18.4.Документ, що визначає розмір збитків страхувальника.

19. Які з наведених далі завдань має виконувати реклама страхових продуктів?

19.1.Робити популярними продукти страхової компанії.

19.2.Бути спрямованою на відведення більшої ролі запрова­джуваним видам страхування.

19.3.Надавати вичерпну інформацію про переваги страхового продукту.

19.4.Підтримувати імідж компанії.

20. Які з нижченаведених видів робіт можуть виконувати стра­хові агенти?

20.1.Вдосконалення правил страхування.

20.2.Пошук страхувальників і укладення договорів страху­вання.

20.3.Розрахунок страхових тарифів.

20.4.Пошук страховиків.

21. Хто належить до юридичних страхових агентів?

21.1.Банки, агентства нерухомості, туристичні фірми.

21.2.Власники транспортних засобів.

21.3.Аварійні комісарі.

21.4.Консультанти у сфері оподаткування.

22. Правила страхування це:

22.1.Документ, який визначає умови проведення кожного видустрахування.

22.2.Договір страхування.

22.3.Перелік претензій страхувальника до страховика.

22.4.Аварійний сертифікат,
23. Яка основна мета діяльності товариств взаємного страху­вання?

23.1.Створення страхового захисту членів товариств.

23.2.Організація обов'язкового особистого страхування для категорій осіб згідно з чинним законодавством.

23.3.Страхові операції з будь-яких видів страхування.

23.4.Перестрахування ризиків щодо особистого страхування.

24. Об'єднання (асоціації) страховиків створюється з метою:

24.1.Захисту інтересів страховиків (своїх членів), надання їм консультативної і методологічної допомоги, експертизам нормативних активів.

24.2.Надання страхових послуг, укладення договорів страху­вання.

24.3.Здійснення перестрахувальних операцій.

24.4.Організації реклами страхових продуктів і їх реалізації.

25. У яких формах здійснюється державне регулювання страхової діяльності в Україні?

25.1.Розробка правил страхування державними органами.

25.2.Ліцензування страхової діяльності і реєстрації страхо­виків.

25.3.Розробка податкового законодавства.

25.4.Роздержавлення і приватизація майна державного стра­хування.

ТЕМА 13. ФІНАНСОВИЙ РИНОК

1. Суть, механізм функціонування фінансового ринку

2. Види цінних паперів та їх загальна характеристика

3. Фондова біржа

Базові поняття: фінансовий ринок, ринок цінних паперів, ринок позикових капіталів, фінансові посередники, цінні папери, фон­дова біржа.



Источник: https://infopedia.su/11x6439.html

Поняття страхового ринку та його структура

6. Поняття страхового ринку та його організаційна структура.

Тема: Страховий ринок

1. Поняття страхового ринку та його структура.

2. Страхові посередники, їх роль на страховому ринку.

3. Стан, проблеми і перспективи розвитку страхового ринку Україні.

4. Маркетинг у страхуванні.

5. Договір страхування: поняття, основні умови та його зміст.

Поняття страхового ринку та його структура

Перехід до ринкової економіки об'єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті усіх суб'єктів ринку, а таку потребу, у свою чергу, може забезпечити ефективне функціонування страхового ринку.

Існує значна кількість визначень страхового ринку. Найбільш поширеним є таке:

Страховий ринок — це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга — страховий захист і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

Об'єктивними умовами його існування є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити.

На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду.

А тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

На особливу увагу заслуговує характеристика суб'єктів страхового ринку, яка визначає його елементну структуру.

До головних суб'єктів страхового ринку відносять:

1. Продавців страхової послуги:

-страхові компанії;

-перестрахові компанії;

-товариства взаємного страхування;

-об’єднання страховиків.

2. Страхові посередники:

— страхові агенти;

— страхові брокери.

3. Покупці страхової послуги – страхувальники (юридичні та фізичні особи).

4. Професійні оцінювачі ризиків:

— андерра йтери – має право від імені страховика брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договору страхування цих ризиків на основі норм страхового права та економічної доцільності.

— сюрвейєр — інспектор або агент страховика, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування, його оцінку та визначає ймовірну ступінь настання страхового випадку.

5. Професійні оцінювачі збитків:

— аджастер — представляє інтереси страховика у вирішенні та врегулюванні заявлених претензій страхувальника, пов'язаних зі страховим випадком.

— диспашер — спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляючи збитки між судном, вантажем, фрахтом. Функції диспашера може виконувати аджастер.

— аварійний комісар — становлює причини, характер і розмір збитку в результаті страхового випадку, як правило, ДТП.

Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система горизонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Відповідно до норм Закону України «Про страхування» (2001 р.

) страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відпо­відальністю згідно з Законом України «Про господарські това­риства» з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування.

З метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю.

В Україні вже створені і провадять свою діяль­ність такі об'єднання як Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Національний ядерний страховий пул та інші.

Важливим суб'єктом страхового ринку є страхувальники. Ними визнають юридичних осіб та дієздатних громадян, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники мають певні права та обов'язки під час дії договору страхування, які визначені законодавством та страховим договором.

Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти.

Об'єктами страхового ринку є страхові продукти — специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі Купівля-продаж оформляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Особливості страхової послуги:

· носить нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, обумовлена великою кількістю застережень;

· віддалена від виконання тривалим строком;

· може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбудеться подія, від якої покупець страхувався, внісши платіж;.

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, корис­туванням, розпорядженням майном, а також з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує можливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспільства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації усіх суб'єктів страхового ринку, активізує страхову діяльність, її основними елементами є:

Ø фінансово-кредитна система;

Ø аудиторські служби

Ø страхова експертиза;

Ø правове та нормативне забезпечення;

Ø розвинена система підготовки кадрів;

Ø наукові дослідження;

Ø інформаційні технології тощо.

Крім елементної класифікації, страховий ринок структуризують за інституціональною, територіальною та галузевою ознаками.

Основу інституціональної та територіальної структури страхового ринку складають страхові компанії, в основу класифікації яких закладено:

Ø характер власності страховиків;

Ø їх спеціалізація;

Ø розмір статутного капіталу;

Ø територія обслуговування та інше.

Інституціональна структура базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Відповідно до такого підходу розрізняють ринки акціонерних, корпоративних, взаємних та державних страхових компаній. В Україні їх діяльність регламентується Законом “Про господарські товариства” з урахуванням вимог Закону «Про страхування».

За територіальною ознакою виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на:

Ø ринок страхування життя;

Ø ринок загальних видів страхування.

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною, залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Источник: https://studopedia.ru/12_168275_ponyattya-strahovogo-rinku-ta-yogo-struktura.html

Поняття страхового ринку, його структура

6. Поняття страхового ринку та його організаційна структура.

В умовах утвердження ринкових засад господарювання важливою передумовою забезпечення фінансової стабільності держави, її сталого економічного розвитку та загального добробуту е ефективне функціонування страхового ринку.

Поняття «страхового-ринку» можна розглядати з таких позицій:

  • — як сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист та формується попит і пропозиція на нього;
  • — як форму організації фінансових відносин щодо формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту юридичних і фізичних осіб;
  • — як соціально-економічне середовище, в якому функціонують страхові компанії, страхувальники, посередники, що приймають участь В реалізації страхових послуг;
  • — як сукупність страхових організацій і страхових послуг;
  • — як механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників і страховиків.

Об'єктивними умовами функціонування страхового ринку є наявність:

  • — потреби в страхових послугах;
  • — об'єктів страхування, що мають споживчу вартість;
  • — суб'єктів страхування, що здатні задовольнити потреби або їх споживати. Загальну організаційну структуру страхового ринку характеризують його

суб'єкти та об'єкти (рис. 13.4).

До основних суб'єктів страхового ринку належать:

  • — страховики;
  • — страхувальники;
  • — страхові посередники.

За характером здійснюваних операцій страхові компанії поділяються на:

  • — спеціалізовані — такі, що спеціалізуються виключно на окремих видах страхування;
  • — універсальні, що виконують різні види страхування;

Рис. 13.4. Організаційна структура страхового ринку

— перестраху вальні у які здійснюють страхування великих і небезпечних ризиків.

На страховому ринку України переважно працюють акціонерні товариства закритого типу, що пояснюється низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика, відсутністю розвиненого ринку цінних паперів, спрощеною процедурою реєстрації тощо. Іншими формами організації страхових відносин є товариства з додатковою відповідальністю, командитні товариства, товариства з повною відповідальністю.

Значного поширення на вітчизняному страховому ринку набули кептивві страхові компанії, створені потужними виробничими підприємствами, корпораціями або фінансово-промисловими групами для обслуговування власних потреб. Такі страхові компанії обслуговують потреби та інтереси засновників.

Крім вищезазначених основних суб'єктів, виділяють й інших учасників страхових відносин: товариства взаємного страхування, перестрахувальні компанії, об'єднання страховиків, орган у справах нагляду за страховою діяльністю.

Товариства взаємного страхування (TBC) створені на основі добровільної угоди між об'єднаннями юридичних або фізичних осіб для страхового захисту своїх майнових інтересів. Специфіка взаємного страхування полягає в тому, що при створенні страхового фонду забезпечується безприбуткова основа.

Предметом основної діяльності товариств взаємного страхування є забезпечення страхового захисту, однак обсяг ризиків, що можуть бути прийняті на страхування, обмежений.

TBC, окрім проведення страхової діяльності, надають фінансову підтримку його членам через інвестування коштів, видачу позик на потреби учасників товариства тощо.

На страховому ринку України функціонують такі об'єднання страховиків, як Ліга страхових організацій України, Моторне страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро України, Морське бюро України, Асоціація «Українське медичне страхове бюро».

Метою створення Ліги страхових організацій України було добровільне об'єдання зусиль страховиків для формування повноцінного і дієвого страхового ринку. Страховиками Ліги страхових організацій передбачено вирішення таких стратегічних завдань розвитку страхування в Україні:

  • — створення привабливого і доступного ринку для всіх страховиків та страхувальників нашої країни;
  • — подальше відтворення законодавчої і нормативної бази;
  • — перетворення страхування в ефективну складову ринкової економіки;
  • — розширення інвестиційних можливостей страховиків тощо.

Основними завданнями Моторного страхового бюро України є гарантування платоспроможності страховиків — членів Моторного транспортного страхового бюро щодо страхових зобов'язань; забезпечення розвитку страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та організації співпраці з страховими організаціями інших держав у цій галузі.

Авіаційне страхове бюро організоване з метою координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційних ризиків; співпраці із суб'єктами господарювання, які експлуатують або обслуговують засоби авіаційного транспорту; дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі авіації; розроблення програм та методів страхування авіаційних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам тощо.

Морське страхове бюро створене для захисту і розвитку інтересів морського страхування, формування міжнародної політики страхування морської діяльності, узагальнення морського страхового законодавства.

Основною метою Асоціації «Українське медичне страхове бюро» є сприяння розвитку медичного страхування в Україні за допомогою впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, забезпечення необхідної допомоги страховим компаніям у проведенні медичного страхування, організації юридичного захисту прав страховиків та страхувальників на ринку послуг медичного страхування.

Детальніше зупинимося на таких суб'єктах страхового ринку, як посередники.

Страхові посередники — страхові брокери чи агенти, через яких укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.

Страхові брокери — юридичні особи або громадяни, які офіційно зареєстровані в установленому порядку і за винагороду здійснюють посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні.

Страхові агенти — юридичні і фізичні особи, які є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Аджастери (диспашери) — спеціалісти з розрахунків аварій та розподілу збитків між учасниками морського перевезення.

Аварійні комісари встановлюють причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило, під час дорожньо-транспортних аварій.

Сюрвейєри — інспектори чи агенти страховика, що здійснюють огляд та оцінювання майна і визначають імовірність реалізації страхового ризику.

Андерайтери — юридичні особи, які діють від імені страховика та мають право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки й умови договорів страхування на основі норм страхового права.

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти — специфічні страхові послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). А перелік видів страхування, якими може користуватися страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.

З метою наукового дослідження чи спостереження, вивчення умов функціонування та перспектив розвитку страхового ринку доцільно розглянути й інші ознаки його класифікації.

В основу інституціональної структури страхового ринку покладено приватну, комбіновану, публічну форми власності. За такою структурою розрізняють акціонерні, корпоративні, взаємні та державні страхові компанії, діяльність яких регулюється Господарським кодексом України, законами України «Про господарські товариства» та «Про страхування».

За територіальною ознакою розрізняють національний, регіональний та світовий страхові ринки.

За галузевою — страховий ринок поділяють на ринок страхування життя та ринок загальних (ризикових) видів страхування (майнового, особистого, відповідальності) .

Источник: https://pidruchniki.com/17540906/finansi/ponyattya_strahovogo_rinku_yogo_struktura

Організаційна структура страхового ринку

6. Поняття страхового ринку та його організаційна структура.

2.2 Організаційна структура страхового ринку

Ринковій економіці притаманні певні атрибути, без яких вона не може існувати. Одним з таких об’єктивних атрибутів є страховий ринок.

Необхідно особливо відзначити, що різні автори дають своє тлумачення поняття страхового ринку. Ю.М.

Журавльов / «Страховий ринок — система економічних відносин, яка складає сферу діяльності страховиків і перестрахувальників в даній країні, групі держав і в міжнародному масштабі по наданню відповідних страхових послуг страхувальникам».

Разом з тим він виділяє і термін «обмежений страховий ринок». Якщо страхування або перестрахування не можуть бути розміщені на страховому ринку якої-небудь іншої країни повністю, то такий ринок є обмеженим. [ 6 ]

В широкому розумінні страховий ринок являє собою всю сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто ринок забезпечує органічний зв’язок між страховиками і страхувальниками і тут здійснюється обов’язкове визнання страхової послуги.

При цьому необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби на страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об’єктивною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій.

При цьому основним економічним законом функціонування страхового ринку є закон попиту і пропозиції.

Згідно з кількістю діючих на страховому ринку страхових компаній на ньому складаються специфічні умови, які впливають на відносини страховиків і страхувальників, рівень і методи державного регулювання, способи надання страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо.

 З точки зору суб’єктів страхового ринку можна представити наступну схему їх взаємозв’язку (рис.1).

Згідно з українським законодавством в Україні можуть створюватися страхові компанії у формі акціонерних товариств, товариств з додатковою відповідальністю, товариств з повною відповідальністю та командитних товариств.

Нині найбільш розповсюдженою формою організації страхових компаній є акціонерні товариства.

Акціонерні товариства — форма об’єднання капіталу шляхом випуску акцій на суму консолідованого капіталу. Існує два типи акціонерних товариств:

·     закрите акціонерне товариство (акції цього акціонерного товариства не продаються на ринку цінних паперів, а розповсюджуються серед його засновників);

·     відкрите акціонерне товариство (акції вільно продаються на ринку цінних паперів).

Продавці

Посередники

Покупці

Страхові компаніїстрахові агентиюридичні особи
Цесіонаріїстрахові брокерифізичні особи
Товариства взаємного страхування

Рис. 1. Схема взаємозв’язку суб’єктів страхового ринку

З таблиць 9 і 10 можна зробити висновки, що ринки страхування в основному зосереджені у великих промислових центрах, в основному це Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса і Запорожжя.

У той же час, у Херсонській і Волинській областях немає ні однієї страхової компанії.

У Західному регіоні така маленька кількість страховиків зв'язана з відсутністю в ньому великих промислових підприємств, а також дуже низькою платоспроможністю населення.

Таблиця 9. Страхові компанії в територіальному розрізі

Регіони

Non-life

%

Life

%

Центральний (Київ, Чернігів, Черкаси, Житомир, Кіровоград)

16453,081263,17
Східний (Харків, Луганськ, Полтава, Донецьк, Дніпропетровськ, Суми)6822,01421,05
Південний (Одеса, Запорожжя. Миколаїв, АР Крим, Херсон, Севастополь)5216,82210,52
Західний (Львів, Ужгород, Тернопіль, Вінниця, Івано-Франківськ, Рівне, Чернівці, Хмельницький, Луцьк)258,0915,26
Усього309100,0019100,00

 Таблиця 10.Структура ринків страхування non-life

України в територіальному розрізі

Город

Страх.премії,тис. грив.

Страх.премії, від страх.- гром. Тис. грив.

Страх.виплати, тис.грив.

Страх.виплати страх.гомадянам, тис.грив.

Кіл-сть договорів страхувания

Кіл-сть дог.страх-ування со сртах.-громадянами

Кіл-сть страховиків

Киів1527841,1218176,5230435,5101532,47138302569745329152
Чернігів16484,96165,52204,41437,31829861499985
Черкаси524,55,32,62,6662712
Житомир270,4216,5135,0130,4720567933
Кировоград21,002,02,0881

Центральний регіон

1545141,9

224563,8

232779,5

103104,7

71573886

69902199

164

Харків558660,13497,75320,81152,215779310399219
Донецьк102808,825001,035565,812056,897482985050019
Дніпропетровськ82994,312751,16604,73280,715168992515166542519
Луганськ7148,33740,61067,7876,52429742244404
Полтава4190,6267,31381,128,1733361545
Суми1100,1730,251,844,444528398912

Восточный регіон

756902,2

45987,9

49991,9

17438,7

153117382

152890402

68

Одеса266802,82520,4146213,77585,416824474160820
Запоріжжя237000,34328,822852,22811,747300040659412
Миколаїв33912,7108,416779,5500,812115583
АР Крим27629,32385,7728,7275,8118758712517318

Южный регіон

565345,1

9343,3

51984,1

11173,7

3344245

573933

52

Львів32190,917654,86484,3441,1347351233718348
Ужгород12442,710492,12403,82265,42487822417344
Тернопіль12332,85812,92666,51580,1109775731495
Вінниця7271,71227,6618,4595,01195071169903
Івано-Франківськ6311,4596,9411,571,231562174162
Ровно2711,91897,0253,1153,323079225172
Чернівці427,28,30,50,47836041
Хмельницький36,90,626,90,0516241

Западный регіон

73785,5

37690,2

12865,0

5106,5

4007516

3844268

25

Усього по Україиі

2941174,7

317585,2

350620,5

136823,7

232043029

227210803

309

Найбільша кількість компаній займається такими видами страхування, як страхування майна (205), від нещасних випадків (204), вантажів та багажу (177), наземного транспорту (196), від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (204), відповідальності перед третіми особами (92), фінансових ризиків (166).

Наведені дані дають підстави стверджувати, що на національному страховому ринку створено конкурентне середовище і основні елементи організаційної структури, тобто є страховики зі своїми організаційними структурами на територіях окремих регіонів та страхувальники, представлені юридичними та фізичними особами різних сфер діяльності.

Крім цього, до суб’єктів створеної організаційної структури страхового ринку можна віднести також різні об’єднання страховиків, освітні центри по підготовці і перепідготовці кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України — Укрстрахнагляд, який здійснює організацію ліцензування, розроблює методологію і організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв’язків, координації роботи і правового забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру. Разом з тим і нині актуальними залишаються питання законодавчого, методологічного та інформаційного забезпечення діяльності страховиків в ринкових умовах.

Необхідно звернути увагу на те, що поки що мало перестрахувальних компаній, а підготовкою кадрів для страхування практично займаються два вузи (Київський державний економічний університет і Тернопільська академія народного господарства); є один «Центр підготовки і перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності» Ліги страхових організацій країни.

Найменш розвиненим є організаційний блок з преси і реклами страхових послуг і особливо реклами на радіо і телебаченні.

В цілому можна констатувати, що вже практично створені організаційні і правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні, які при виході окремих галузей і підприємств народного господарства з фінансової і економічної кризи дозволять швидше вирішити і проблему стійкого функціонування національного страхового ринку і ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях.

При цьому в умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним і в зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги до населення, як основного партнера страховиків.

ій, з них 38 вийшли на ринок в 2008 році. Сьогодні на ринку працює більше ніж 400 компаній, водночас 20% компаній забезпечує десь близько 80% страхової діяльності. 3.Перспективи розвитку ринку страхових послуг у Львівській області Страховий ринок у 2009 році зросте на третину. На думку агентства «Кредит-», цього року приріст загального обсягу страхових премій складе приблизно 30% і …

йснення страхування), удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності, впорядкування сукупності видів страхування та вирішення інших завдань.

Формування розвинутого ринку страхових послуг в Україні забезпечить сприятливі умови для ринкової трансформації та стабільний розвиток національної економіки, розвиток світової економіки та міжнародних відносин. РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ …

– 91,9%(2007) – 95,43% (2008) – 95,9%(2009). РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТЯГНЕННЯ ПДВ В УКРАЇНІ   3.1 Проблеми та перспективи функціонування ПДВ в Україні   Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами [34]. Податок на додану вартість …

стабілізацією кількості страховиків та їх спеціалізацією за видами страхування, розвитком перестрахувальних операцій як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку.

Особливо слід зазначити те, що ряд заходів як на законодавчому рівні, так і на рівні застосування чинників управління й організації страхового ринку зумовили постійне зростання розмірів страхових …

Источник: https://www.KazEdu.kz/referat/50756/5

Studio-pravo
Добавить комментарий