2. Мета, завдання і послідовність аудиту інформації фінансової

Мета і завдання аудиту фінансової звітності

2. Мета, завдання і послідовність аудиту інформації фінансової

Відповідно до П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначено чинним законодавством.

Складові річної бухгалтерської звітності:

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал;

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства;

Звіт про рух грошових коштів — звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді;

Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду;

Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Якісні характеристики фінансової звітності:

Зрозумілість – доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання у сфері бухгалтерського обліку.

Щоб бути зрозумілою користувачам, фінансова звітність має містити відомості про: підприємство; дату звітності й звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових активів.

Доречність – прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність має містити тільки доречну інформацію, що дає змогу впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

Надійність – у інформації, представленій у звітності, не повинно бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність забезпечують правдиве подання операцій і подій та перевага сутності над формою.

Нейтральність, тобто відображення інформації без мети здійснення впливу на рішення для досягнення бажаного результату.

Обачливість (обережність під час розрахунків) – повнота (без пропусків).

Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суб’єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності протягом кварталу і за рік складають лише спрощену форму звітності з двох форм – балансу і звіту про фінансові результати.

Кожна стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

· існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

· оцінка статті може бути достовірно визначена.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

— придбання, продажу та володіння цінними паперами;

— участі в капіталі підприємства;

— оцінки якості управління;

— оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

— забезпеченості зобов'язань підприємства;

— визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

— регулювання діяльності підприємства;

— інших рішень.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

· автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

· безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

· періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

· історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

· нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

· повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

· послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

· обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

· превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

· єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Таким чином, мета фінансової звітності визначає цілий ряд вимог та принципів її формування, з тим щоб довести до користувачів дійсно правдиву і неупереджену інформацію щодо фінансового стану та результатів діяльності підприємства.

Метою аудиту фінансової звітності є встановлення достовірності та точності інформації, яка відображена в фінансовій звітності, її відповідність даним облікових регістрів.

Для досягнення поставленої мети повинні бути вирішені наступні завдання:

— перевірена наявність форм фінансової звітності;

— встановлена відповідність складених форм фінансової звітності вимогам П(С)БО та інших нормативно-правовим актам;

— перевірена відповідність окремих статей форм фінансової звітності даним регістрів бухгалтерського обліку.

Однією з умов вірогідності результатів аудита є, чітке формулювання об'єктів і параметрів, їх що характеризують. Виходячи з мети та завдань аудиту на даній ділянці робіт, об'єктами та параметрами є:

§ наявність форм фінансової звітності, які передбачені для складання на підприємстві, що перевіряється;

§ наявність у складених формах звітності всіх передбачених реквізитів;

§ правильність арифметичних підрахунків і обчислень;

§ спадкоємність показників фінансової звітності показникам минулого звітного періоду;

§ відповідність інформації статей звітності даним облікових регістрів;

§ взаємна погодженість показників різних форм фінансової звітності.

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Источник: https://studopedia.ru/15_59934_meta-i-zavdannya-auditu-finansovoi-zvitnosti.html

2. Мета, завдання і послідовність аудиту інформації фінансової
Pages:     | 1 |   …   | 5 | 6 || 8 |

— [ Страница 7 ] —

23. Що таке аналітичні процедури?

24. Які аналітичні процедури здійснює аудитор в процесі перевірки?

–  –  –

СИТУАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ 3

Перевіряючи повноту та своєчасність оприбуткованих в касі грошових коштів, отриманих з розрахункового рахунку в банку, аудитор виявив, що касир Назарова М.Н. по чеку № 074259 16 червня 200Х г. отримала 80000 грн. на виплату заробітної плати робітникам, а оприбуткувала 20 червня 200Х г. Вона ж отримала з банку 16 вересня 200Х г. на відрядження 5000 грн.

, а оприбуткувала їх 18 вересня 200Х г.

Касир Назарова М.Н. и головний бухгалтер Комісаров С.Д.

пояснили, що несвоєчасність оприбуткування коштів допущена з вини установи банку, яке не видавало своєчасно кошти, які отримані на виплату заробітної плати, витратили частково на відрядження, а в іншому випадку навпаки, гроші, які були призначені для відрядження, використані на виплату заробітної плати.

Визначити чи є в діях касира порушення ведення касової дисципліни?

СИТУАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ 4

17 жовтня підприємством в банку отримана грошова сума в розмірі 3000 грн. на господарські потреби. Вказана сума оприбуткована в касі 18 жовтня та видана підзвіт. 19 жовтня отримана грошова сума в розмірі 40000 грн. на видачу заробітної плати. Протягом 3-х днів заробітна плата була виплачена.

Назвіть порушення касової дисципліни, які були знайдені при проведенні аудиторської перевірки?

СИТУАЦІЙНЕ ЗАВДАННЯ 5

С 3 по 5 лютого в касі підприємства були оприбуткована виручка від продажу товарів у розмірі 85000 грн. 7 лютого вказані гроші були виплачені робітникам підприємства в виді заробітної плати.

Чи правомірні дії бухгалтера?

–  –  –

Литература:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» № 3126 – ХІ від 22 квітня 1993 року (в редакції Закону України від 14 вересня 2006 року № 140 — V).

2.МСА 200 «Загальні цілі незалежного аудитора та проведення аудиту відповідно до Міжнародних стандартів аудиту»

3.

МСА 210 «Узгодження умов виконання завдань з аудиту»

4. МСА 230 «Аудиторська документація»

5. МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів»

6. МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища»

7. МСА 320 «Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту»

8. МСА 500 «Аудиторські докази»

9. МСА 520 «Аналітичні процедури»

–  –  –

Питання для розгляду

1. Вимоги до подання інформації у фінансових звітах. Якісні характеристики інформації та критерії її оцінювання

2. Мета, завдання і послідовність аудиту інформації фінансової звітності

3.

Методика аудиту фінансової звітності

1. Вимоги до подання інформації у фінансових звітах. Якісні характеристики інформації та критерії її оцінювання Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств. Це інформація є важливим джерелом для прийняття управлінських рішень.

Виходячи з того,що фінансова звітність є основним джерелом інформації для прийняття ефективних управлінських рішень, вона повинна відповідати певним якісним характеристикам. Фінансові звіти мають правдиво відображувати фінансове становище, фінансові результати діяльності та потоки грошових коштів підприємства.

Правдиве подання вимагає правильного відображення результатів операцій, інших подій та обставин,зобов’язань, доходу та витрат, наведеними в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку,Концептуальній основі МСФЗ.

Застосування Міжнародний стандартів фінансової звітності з додатковим розкриттям, коли це необхідно передбачає досягнення правдивого подання фінансових звітів.

Правдиве подання інформації є обов’язком управлінський персоналу підприємства, який несе за це відповідальність.

Надаючи фінансову звітність,управлінський персонал прямо чи опосередковано формує твердження щодо різних елементів фінансових звітів і розкриття, пов’язаної з ними інформації.

Розуміння тверджень як передумов формування правдивої,тобто якісної інформації є основою визначення аудиторських процедур при зборі аудиторських доказів.

Оптимальність аудиторських процедурі їх склад у повній мірі залежить визначення пріоритетності однієї передумови(критерію) над іншим.

Наприклад, критерій повноти є більш значущим для інформації про стан кредиторської заборгованості,а критерій існування є більш важливим в порівнянні з іншими для дебіторської заборгованості,тощо.

Основними передумовами правдивого (якісного)подання інформації фінансових звітах є:

— вибір і застосування відповідної облікової політики;

— забезпечення основних якісних характеристик інформації;

— додаткове розкриття інформації, коли дотримання Положень (Стандартів) по або МСФЗ недостатньо формує інформацію для розуміння користувачами впливу певних господарських операцій (інших подій та обставин) на фінансове становище і результати діяльності підприємства.

2. Мета, завдання і послідовність аудиту інформації фінансової звітності

Загальною метою аудиту к вище є підвищення довіри визначених користувачів до інформації фінансової звітності. Її досягають через висловлення неупередженої та незалежної думки щодо відповідності фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах до застосованої концептуальної основи її складання і подання.

Аудит, проведений відповідно до МСА та відповідних етичних вимог, надає аудитору можливість формувати таку думку. Але слід розрізняти поняття «загальна мета аудиту як явища» і «загальні цілі аудитора як суб’єкта дій по досягненню цієї загальної мети».

Загальні цілі аудитора тлумачиться як такі:

отримати достатню впевненість у тому, що фінансова звітність у цілому не містить суттєвого викривлення внаслідок шахрайства чи помилки.

Ця впевненість надає аудитору можливість висловити думку про відповідність складної фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах до застосованої концептуальної основи;

надати аудиторський висновок і розкрити додаткову інформацію, як цього вимагають МСА, відповідно до отриманих результатів виконання певних завдань з надання відповідного ступеня впевненості.

Якщо виходити з того, що загальна мета аудиту фінансової звітності досягається за допомогою реалізації певних процедур, визначених для кожного сегменту аудиту, тобто рівній дезагрегації інформації фінансової звітності, то послідовність дій аудитора можливо систематизувати як:

послідовність дій аудитора для досягнення загальної мети аудиту;

послідовність дій аудитора для отримання достатньої впевненості, тобто послідовність кроків по збору достатніх і прийнятих (доречних і достовірних) аудиторських доказів щодо сальдо рахунків бухгалтерського обліку щодо циклів, класів господарських операцій та подій протягом періоду, який досліджується аудитором; щодо ступеня розкриття інформації фінансової звітності;

послідовність дій аудитора по завершенню процесу аудиту і наданню аудиторського висновку.

Послідовність кроків по збору достатніх і прийнятих (доречних і достовірних) аудиторських доказів, насамперед, залежить від змісту інформації кожної форми фінансової звітності і змісту загального процесу накопичення облікової інформації від первинних документів до складання фінансової звітності.

3.

Методика аудиту фінансової звітності Виходячи із того,що основним об’єктом аудиту є якість інформації фінансової звітності, методика аудиту фінансової звітності можу бути визначена як: послідовна реалізація комплексу методів (способів) та методичних прийомів в аудиторських процедурах з метою отримання доказів як основи формулювання неупередженої думки про достовірність та об’єктивність відображення інформації у фінансовій звітності.

Як звісно,складання фінансової звітності є завершуючим етапом облікового процесу. Фінансова звітність представляє систему взаємопов’язаних агрегованих показників.

Під агрегованістю показників бухгалтерського балансу розуміється об’єктивна необхідність об’єднання сальдо деяких рахунків бухгалтерського обліку в одну статтю.

Аналіз співставлення даних, які розкривають зміст кожної із форм фінансової звітності є важливішими аудиторськими процедурами.

Спрямовуючи свої дії для досягнення основної мети, аудитор повинен зануритися у зміст фінансової звітності, повторюючи про цьому шлях інформаційної діяльності бухгалтера на кожному рівні обробки облікової інформації, отримати достатні та відповідні аудиторські докази (МСА 500 «Аудиторські докази») з метою формулювання неупередженої думки про достовірність та об’єктивність відображення інформації у фінансовій звітності.

З метою здійснення аудиторського процесу загальну інформацію кожної із форм фінансової звітності підрозділити (декомпозувати, дезагрегувати) на окремі елементи (розділи, групи статей); елементи на статті.

Така декомпозиція (дезаграгація) інформації фінансової звітності аудитором здійснюється в декілька етапів.

Сутність першого етапу полягає у декомпозиції інформації на елементи та статті. Для оцінки якості інформації статей фінансової звітності визначається ступінь важливості певних критеріїв якості інформації.

На другому етапі дезагрегації інформації фінансової звітності аудитор повинен визначити структуру кожної статті, встановити ступені взаємозв’язку з регістрами обліку, тобто відповідними рахунками бухгалтерського обліку.

Отримувати докази стосовно всіх передбачуваних критеріїв (табл. 7.2) можливо тільки при проведенні аудиторських процедур стосовно сальдо і оборотів за рахунками бухгалтерського обліку.

Результати тестування сальдо рахунків бухгалтерського обліку може бути встановлення відповідності твердженню (критерію) існування.

Підтвердити же законність, реальність, точність, правильність оцінки можливо тільки реалізуючи аудиторські процедури стосовно оборотів за рахунками.

На третьому етапі дезагрегації інформації фінансової звітності слід провести реконструкцію фактів господарського життя, проаналізувавши економічний і правовий зміст факту господарського життя і тим самим підтвердити дотримання методології бухгалтерського обліку.

Цей аналіз є своєрідним тестуванням кожної господарської операції, відібраної із генеральної сукупності на предмет відповідності твердженням (критеріям) існування, права і зобов’язань, виникнення, повноти, вартісної оцінки, точності. В результаті цих дій аудитор отримує докази стосовно сальдо і оборотів за рахунками, на яких відображені господарські операції.

Дезагрегація інформації фінансової звітності на окремі сегменти полегшує її дослідження і позитивно впливає на розподіл конкретних робіт між членами аудиторської групи.

Контрольні питання

1. Назвіть критерії, яким повинна відповідати фінансова звітність.

2. Визначити поняття «методика аудиту фінансової звітності»?

3.

Перелічити вимоги до розробки методик аудиту.

4. Сформулюйте мету аудиту фінансової звітності.

5. Перелічити завдання аудиту фінансової звітності.

6. Назвіть об’єкти і параметри аудиту фінансової звітності.

7. Визначити особливості аудиту статей балансу.

8. Визначити особливості аудиту звіту про фінансові результати підприємства.

9. Визначити особливості аудиту звіту про рух грошових коштів.

10.Визначити особливості аудиту звіту про власний капітал.

–  –  –

Pages:     | 1 |   …   | 5 | 6 || 8 |

Источник: http://uk.x-pdf.ru/6ekonomika/81478-7-navchalno-metodichne-zabezpechennya-disciplini-audit-2-go-zmistovogo-modulyu-2-go-zmistovogo-modulyu-tema-3.php

Державний фінансовий контроль — Гуцаленко Л.В. — 6.2. Мета, основні завдання та методи аудиту ефективності

2. Мета, завдання і послідовність аудиту інформації фінансової

Відповідно до методичних рекомендацій щодо проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм метою аудиту ефективності є здійснення оцінки досягнення запланованих показників (продукту, ефективності, якості), виявлення проблем у виконанні бюджетної програми та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання ресурсів держави. Основними завданнями аудиту ефективності є:

o Оцінка ефективності виконання бюджетних програм шляхом порівняння звітних даних щодо виконання програми (виконання результативних показників) із заданими параметрами, у т.ч. зазначеними в паспорті бюджетної програми, порівняння рівня досягнутих показників з рівнем їх фінансування.

o Виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, які перешкоджають своєчасному і повному виконанню бюджетної програми.

o Визначення ступеня впливу виявлених упущень і недоліків на досягнення запланованих показників.

o Підготовка обґрунтованих пропозицій щодо шляхів (форм, засобів) більш раціонального та ефективного використання ресурсів держави, поліпшення організації виконання бюджетної програми з наголосом на можливостях зменшення витрат, підвищення продуктивності програми та якості послуг, її подальшої реалізації із залученням оптимального (або додаткового) обсягу бюджетних коштів чи її припинення.

Здійснюючи аудит ефективності, аудитори вибирають та застосовують прийоми і процедури, які відповідають конкретним обставинам. Ці прийоми та процедури повинні дозволяти отримувати достатні, дійсні та необхідні докази, які вмотивовано підкріплюють або спростовують їхні точки зору та висновки, зокрема:

o аналіз нормативно-правових актів, планових розрахунків та обґрунтувань, методичних документів, видань і публікацій у сфері реалізації бюджетної програми, стосовно якої проводиться аудит ефективності;

o аналіз результатів раніше здійснених контрольних заходів;

o аналіз показників статистичної, фінансової та оперативної звітності;

o порівняння фактично досягнутих результативних показників виконання бюджетної програми із запланованими в динаміці за кілька років, з вітчизняним і зарубіжним досвідом у сфері реалізації бюджетної програми, з технологічними стандартами тощо;

o інтерв'ювання, анкетування (процес опитування учасників бюджетної програми та користувачів її продукту з метою встановлення проблемних питань, результати якого фіксуються письмово);

o одержання інформації від юридичних осіб.

Інформація, необхідна для проведення аудиту ефективності, може бути отримана від юридичних осіб за письмовими запитами органів ДКРС.

6.3. Організація та проведення аудиту ефективності

Розділом 3 Методичних рекомендацій щодо проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм визначено організацію та проведення аудиту ефективності [3].

Для проведення аудиту ефективності, як правило, створюється аудиторська група.

Аудитори, що входять до складу цієї групи, повинні мати навички проведення аналізу, написання звітів зі складних питань, що вимагають логічного і ретельного обґрунтованого викладу. Крім того аудит ефективності може вимагати додаткової підготовки в таких галузях знань, як державне управління, економіка та соціальні науки.

У разі необхідності до проведення аудиту ефективності можуть залучатись фахівці підприємств, установ та організацій, оскільки в окремих випадках тільки їхня кваліфікація та компетентність у специфічних питаннях дозволяють зробити відповідні висновки та підготувати аудиторський звіт і обґрунтовані пропозиції. Питання щодо залучення до аудиту таких фахівців, залежно від конкретних обставин, вирішує керівник органу ДКРС з направленням відповідного звернення. Залучені фахівці з питань, які входять до їх компетенції, мають надати письмово відомості для використання їх при складанні аудиторського звіту.

Керівник аудиторської групи проводить інструктаж серед аудиторів та залучених фахівців щодо визначення ключових питань, методів дослідження тощо.

Керівнику аудиторської групи (аудитору — у разі коли аудит ефективності проводиться одноосібно) необхідно враховувати, що в ході ревізій та перевірок розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів (які можуть бути проведені до початку аудиту ефективності) працівниками органів ДКРС може бути зібрана корисна для аудиту ефективності інформація. За відповідним зверненням керівника аудиторської групи (аудитора) керівництвом органу ДКРС, що проводить аудит ефективності, приймається рішення щодо надання доручень з отримання зазначеної інформації.

Планування контрольно-ревізійної роботи з проведення аудиту ефективності проводиться відповідно до вимог Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, [4] та Положення про планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби [5].

Процес аудиту передбачає, як правило, таку послідовність дій:

o перспективне планування;

o п'ятирічне планування;

o щорічне планування;

o складання програм;

o виконання аудиту;

o механізм обміну інформацією;

o оцінювання;

o огляд планування і політики. Планування поділяється на два основні типи:

o стратегічне планування й обрання тем;

o планування індивідуальних аудитів.

Стратегічне планування є процесом визначення напрямів та цілей, а також найкращих шляхів їх досягнення.

Воно здійснюється виходячи з природи аудиторської установи та очікувань зацікавлених осіб. Крім того стратегічне планування безпосередньо залежить від можливостей аудиторської установи, зокрема доступних ресурсів для його реалізації.

Стратегічне планування має такі цілі:

o забезпечення стратегічних напрямів для майбутніх аудитів;

o обрання потенційних тем аудитів;

o забезпечення платформи для спілкування з органами влади;

o створення основи для підзвітності/відповідальності аудиторської установи.

Організація роботи.

Аудит ефективності бюджетних програм, що фінансуються з державного бюджету, на рівні головного розпорядника бюджетних коштів здійснюється фахівцями ГоловКРУ України із залученням для дослідження інших стадій проходження бюджетних коштів фахівців регіональних КРУ (участь в аудиті ефективності).

Аудит ефективності бюджетних програм місцевих бюджетів здійснюється фахівцями органів ДКРС відповідного рівня.

Рішення про необхідність залучення до аудиту ефективності підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів приймається керівництвом відповідного органу ДКРС самостійно, виходячи з необхідності цього.

Проведенню аудиту ефективності передує направлення головному розпоряднику бюджетних коштів за досліджуваною програмою (відповідальному виконавцю) не пізніше, ніж за 10 днів до початку проведення аудиту ефективності, повідомлення про проведення аудиту ефективності.

Збір інформації в процесі аудиту ефективності може проводитися як за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу, так і за письмовим зверненням до нього органів ДКРС. Збирання інформації за місцезнаходженням учасника бюджетного процесу здійснюється на підставі направлення, виданого керівником органу ДКРС або його заступником.

Аудитор зобов'язаний пред'явити керівнику учасника бюджетного процесу направлення на право проведення аудиту ефективності та на його прохання розписатися в журналі відвідування учасника бюджетного процесу.

Процес аудиту ефективності складається з таких основних етапів:

I. Підготовка до аудиту.

II. Проведення аудиту.

III. Реалізація результатів аудиту.

Підготовка до аудиту (Іетап) полягає у попередньому вивченні питань, пов'язаних з досліджуваною програмою (попередній аудит) та подальшій розробці програми аудиту.

Попередній аудит починається із збору даних про досліджувану бюджетну програму для збільшення знань аудитора про неї, визначення результативних показників бюджетної програми, або критеріїв оцінки .

Як правило, за критерії оцінки приймаються результативні показники паспорту бюджетної програми.

У разі недостатності показників паспорту бюджетної програми або за відсутності чітко визначених показників виконання бюджетної програми необхідно разом з головним розпорядником (відповідальним виконавцем) визначити найбільш значущі звітні дані про надані послуги, виконані роботи, реалізований продукт або фінансовий результат, що можуть характеризувати досягнення мети бюджетної програми.

Дані доцільно зібрати за кілька років, що підвищить ступінь достовірності оцінки ефективності виконання бюджетної програми.

На підставі зібраних даних необхідно: o оцінити рівень досягнення результативних показників бюджетної програми через співвідношення фактично отриманих та запланованих результативних показників;

o оцінити ефективність програми порівнянням забезпеченого рівня виконання результативних показників програми до рівня їх фінансування.

Зокрема, виконання бюджетної програми може бути оцінено як:

o ефективне (рівень показників виконання показників продукту, ефективності, якості перевищував або дорівнював рівню забезпеченого фінансування);

o недостатньо ефективне (рівень виконання деяких показників продукту, ефективності, якості був менший за забезпечений рівень фінансування);

o неефективне (рівень показників виконання показників продукту, ефективності, якості був значно менший за забезпечений рівень фінансування).

Якщо виконання бюджетної програми оцінено як ефективне, на етапі попереднього аудиту керівництвом органу ДКРС може бути прийнято рішення про відміну проведення аудиторського дослідження.

Виходячи з аналізу виконання результативних показників бюджетної програми, в залежності від того, які показники бюджетної програми виконувались найгірше, необхідно сформулювати проблему, яка існує у виконанні бюджетної програми, тобто проблему аудиту.

Це повинна бути актуальна проблема, яка реально існує, хвилює Уряд, громадян, потребує глибокого вивчення на предмет її усунення.

Якщо при проведенні аудиту ефективності планується зосередити увагу на продуктивності бюджетної програми (забезпечення максимального обсягу вироблених товарів (робіт, послуг) за виділений обсяг бюджетних коштів), орієнтовною проблемою аудиту можуть бути питання: Чи існують шляхи підвищення продуктивності програми? Чи можна було досягти кращих результатів при реалізації програми іншими шляхами?

Якщо при проведенні аудиту ефективності аудитор приділяє основну увагу економності (зменшення витрат на одиницю виготовлених товарів (робіт, послуг), проблемою аудиту можуть бути питання: Чи існують шляхи зменшення вартості продукту бюджетної програми? Чому не забезпечено зменшення вартості продукту бюджетної програми?

Якщо основна увага приділяється результативності (досягненню визначеного результату), то проблемою аудиту може бути питання: Чому не забезпечено виконання показників продукту програми?

Якщо увага зосереджується на якості виконаних робіт, наданих послуг, вироблених товарів, то проблемою аудиту може бути питання: Чи існують шляхи підвищити вплив бюджетної програми на зменшення негативних тенденцій (збільшення позитивного впливу) у досліджуваній сфері?

Після визначення проблеми аудиту для підготовки програми аудиту збираються дані з різних джерел, що характеризують бюджетну програму.

Такими даними можуть бути: інформація про діяльність головного розпорядника бюджетних коштів за програмою (відповідального виконавця) та його органів на місцях, механізми управління та форми контролю головного розпорядника за виконанням програми, законодавче, економічне та інше середовище, заходи для забезпечення функціонування бюджетної програми, тощо.

На підставі аналізу зібраних даних визначаються гіпотези аудиту, які можуть стосуватись кожної стадії проходження бюджетних коштів:

o планування;

o розподіл;

o використання;

o контроль.

Під гіпотезою аудиту слід розуміти припущення аудитора (здогад) щодо причини виникнення та існування проблем, недосконалості певних позицій в організації виконання бюджетної програми.

В якості гіпотез аудиту можливо також розглядати:

o недосконалість (недостатність, суперечливість) законодавчо-правової бази, нормативно-методологічного забезпечення;

o відсутність (недосконалість) звітності про виконання бюджетної програми.

За результатами проведеної роботи розробляється програма аудиту, у якій конкретизуються період, мета та процедури аудиту, зазначаються гіпотези аудиту та методи їх дослідження, або орієнтовні питання для опрацювання в ході аудиту ефективності.

Метою розробки програми аудиту є визначення заходів, які необхідно виконати під час проведення аудиту ефективності, та надання детальної інструкції з роботи. Програма, як правило, узгоджується з головним розпорядником бюджетних коштів або з відповідальним виконавцем бюджетної програми.

Складання програми аудиту має на меті:

o зосередитися на зборі необхідних доказів/фактів;

o визначити межі аудиторської роботи;

o передати знання молодим спеціалістам;

o закласти основу для документування результатів роботи тощо.

Програма аудиту має такі основні елементи: послідовність запитань; цілі аудиту; критерії аудиту; типи необхідних доказів/фактів; джерела доказів/фактів; методика аудиту; процедури аудиту.

В окремих випадках, за рішенням керівника органу ДКРС, програма аудиту також може погоджуватись з ініціатором його проведення.

У разі непогодження головного розпорядника бюджетних коштів або відповідного виконавця бюджетної програми з розробленою програмою аудиту рішення про мету та процедури проведення аудиту ефективності приймає керівник органу ДКРС, що його проводить.

Для спрощення процесу узагальнення інформації та забезпечення єдиних підходів до її збору та виду до програми аудиту доцільно розробляти таблиці, анкети тощо.

Проведення аудиту ефективності (II етап) складається з таких стадій:

o збір даних, їх узагальнення та аналіз з метою підтвердження або спростування висунутих гіпотез аудиту;

o підготовка висновків та пропозицій, реалізація яких підвищила б рівень виконання бюджетної програми;

o обговорення результатів з учасниками аудиту ефективності. На рівні головного розпорядника бюджетних коштів для спростування чи підтвердження гіпотез аудиту мають бути досліджені такі орієнтовні питання:

o оцінити, чи цілі досліджуваної бюджетної програми пов'язані з цілями довгострокової державної програми та відповідають функціям головного розпорядника;

o визначити, чи не дублює та суперечить досліджувана програма іншим програмам;

o з'ясувати, чи визначав головний розпорядник показники, яких необхідно досягнути кожному виконавцю бюджетної програми, чи правильно вони визначені;

o дослідити відповідність фактичних отримувачів бюджетних коштів тим, які були визначені на етапі планування, та з'ясувати причини відхилення;

o дослідити обґрунтованість розрахунків, наявність проектно-кошторисної документації та затвердженого механізму проходження коштів;

o проаналізувати достатність затверджених обсягів бюджетних коштів для задоволення технологічних потреб, можливість залучення альтернативних джерел фінансування;

o проаналізувати ефективність запровадженої системи звітності, у т.ч. стосовно її орієнтації на продукт;

o визначити, чи звітував головний розпорядник щодо реалізації досліджуваних програм, а також наскільки його звіти є надійними;

o визначити, чи аналізував головний розпорядник можливість реалізації програми іншими шляхами чи засобами;

o встановити, чи регламентовано порядок проведення контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, чи дотримуються встановлені вимоги.

З метою з'ясування цих питань дослідженню підлягають документи:

o нормативно-правові акти, в тому числі внутрішні нормативні документи, які регламентують діяльність головного розпорядника та реалізацію бюджетної програми;

o стратегічний план (довгострокова/середньострокова програма);

o паспорт бюджетної програми та обґрунтування до неї, кошториси, розрахунки до кошторисів та укладені договори по виконанню програми;

o порядок проходження та використання бюджетних коштів;

o порядок звітування про результати;

o матеріали внутрішнього та зовнішнього контролю;

o бухгалтерська та статистична звітність;

o внутрішньовідомчі річні звіти за сферою діяльності.

У розпорядників бюджетних коштів (відповідальних виконавців) аналіз зосереджується на механізмах, які дозволяють ефективно управляти бюджетними коштами, виконувати вказівки вищого керівництва та своєчасно надавати надійну фінансову, бухгалтерську та іншу інформацію.

На рівні одержувачів бюджетних коштів необхідно проаналізувати:

o чи забезпечено єдине трактування існуючої нормативно-методологічної бази щодо цільового та ефективного використання бюджетних коштів, чи зрозумілими були вказівки розпорядника бюджетних коштів (відповідального виконавця) та стан їх виконання;

o чи дозволяла матеріально-технічна база, наявні кадри тощо бути виконавцем бюджетної програми;

o чи звітність, яка направлялась розпоряднику бюджетних коштів (відповідальному виконавцю), була достовірною;

o як вплинула ритмічність фінансування на досягнення запланованих результатів.

o На рівні користувачів результатами бюджетної програми методом опитування (співбесіди, анкетування, інтерв'ювання) з'ясовується:

o стан поінформованості громадян про існування досліджуваної програми;

o стан задоволення попиту громадян у програмі якістю отриманих соціальних послуг за кошти бюджетної програми;

o доцільність функціонування досліджуваної бюджетної програми;

o недоліки та прорахунки при виконанні програми, бачення шляхів їх усунення.

На всіх етапах і стадіях аудиту ефективності застосовуються такі методи порівняння:

o в динаміці показників діяльності галузі, міністерства, підприємства, установи (до і після затвердження програми);

o планових і звітних показників;

o відповідних показників у одержувачів бюджетних коштів і суб'єктів господарювання, які не брали участі у виконанні бюджетної програми;

o з кращим вітчизняним та зарубіжним досвідом у сфері реалізації бюджетної програми, технологічними та іншими нормами тощо. На всіх етапах та рівнях процесу дослідження може проводитися опитування у формі анкетування.

Основні вимоги до складання анкет:

o анкета має містити не більше як 12 запитань;

o запитання формуються у порядку від простих до складних;

o лаконічність запитань (не більше 15 слів);

o однозначність запитань;

o охоплення не менше 5 % користувачів програми;

o опитувані мають бути завірені в тому, що анкети є анонімними і зібрані дані будуть використані в узагальненому вигляді. Безпосередній керівник аудитора (керівника аудиторської групи)

систематично контролює хід проведення аудиту ефективності, виконання його програми, дотримання термінів та обґрунтованість висновків.

6.3. Організація та проведення аудиту ефективності
6.4. Оформлення та реалізація результатів аудиту ефективності
6.5. Зарубіжний досвід аудиту ефективності діяльності бюджетних установ
Питання для обговорення та самоперевірки
Рекомендована література за розділом 6
Розділ 7. Контроль за здійсненням операцій у бюджетних установах
7.1. Мета, об'єкти та порядок проведення перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності
7.2. Контроль дотримання чинного законодавства при складанні та затвердженні кошторисів доходів і видатків
Порядок складання проектів кошторисів
Порядок розгляду і затвердження кошторисів

Источник: https://westudents.com.ua/glavy/97008-62-meta-osnovn-zavdannya-ta-metodi-auditu-efektivnost.html

Тема 7. Аудит фінансової звітності

2. Мета, завдання і послідовність аудиту інформації фінансової

Питання длярозгляду

1. Вимогидо подання інформації у фінансовихзвітах. Якісні характеристики інформаціїта критерії її оцінювання

2. Мета,завдання і послідовність аудитуінформації фінансової звітності

3. Методикааудиту фінансової звітності

1.Вимоги до подання інформації у фінансовихзвітах. Якісні характеристики інформаціїта критерії її оцінювання

Метоюскладанняфінансової звітності є наданнякористувачам повної, правдивої танеупередженої інформації про фінансовийстан, результати діяльності та рухгрошових коштів підприємств. Це інформаціяє важливим джерелом для прийняттяуправлінських рішень.

Виходячи з того,щофінансова звітність є основним джереломінформації для прийняття ефективнихуправлінських рішень, вона повиннавідповідати певним якісним характеристикам.Фінансові звіти мають правдивовідображувати фінансове становище,фінансові результати діяльності тапотоки грошових коштів підприємства.

Правдиве подання вимагає правильноговідображення результатів операцій,інших подій та обставин,зобов’язань,доходу та витрат, наведеними в Положеннях(стандартах) бухгалтерськогообліку,Концептуальній основі МСФЗ.

Застосування Міжнародний стандартівфінансової звітності з додатковимрозкриттям, коли це необхідно передбачаєдосягнення правдивого подання фінансовихзвітів.

Правдиве поданняінформації є обов’язком управлінськийперсоналу підприємства, який несе заце відповідальність.

Надаючи фінансовузвітність,управлінський персонал прямочи опосередковано формує твердженнящодо різних елементів фінансових звітіві розкриття, пов’язаної з ними інформації.

Розуміння твердженьяк передумов формування правдивої,тобтоякісної інформації є основою визначенняаудиторських процедур при зборіаудиторських доказів.

Оптимальністьаудиторських процедурі їх склад у повніймірі залежить визначення пріоритетностіоднієї передумови(критерію) над іншим.

Наприклад, критерій повноти є більшзначущим для інформації про станкредиторської заборгованості,а критерійіснування є більш важливим в порівнянніз іншими для дебіторської заборгованості,тощо.

Основнимипередумовами правдивого (якісного)поданняінформації фінансових звітах є:

— вибір і застосуваннявідповідної облікової політики;

— забезпеченняосновних якісних характеристикінформації;

— додаткове розкриттяінформації, коли дотримання Положень(Стандартів) по або МСФЗ недостатньоформує інформацію для розуміннякористувачами впливу певних господарськихоперацій (інших подій та обставин) нафінансове становище і результатидіяльності підприємства.

2. Мета,завдання і послідовність аудитуінформації фінансової звітності

Загальною метоюаудиту к вище є підвищення довіривизначених користувачів до інформаціїфінансової звітності. Її досягаютьчерез висловлення неупередженої танезалежної думки щодо відповідностіфінансової звітності у всіх суттєвихаспектах до застосованої концептуальноїоснови її складання і подання.

Аудит,проведений відповідно до МСА тавідповідних етичних вимог, надає аудиторуможливість формувати таку думку. Алеслід розрізняти поняття «загальна метааудиту як явища» і «загальні ціліаудитора як суб’єкта дій по досягненнюцієї загальної мети». Загальні цілі аудитора тлумачиться як такі:

  • отримати достатню впевненість у тому, що фінансова звітність у цілому не містить суттєвого викривлення внаслідок шахрайства чи помилки. Ця впевненість надає аудитору можливість висловити думку про відповідність складної фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах до застосованої концептуальної основи;

  • надати аудиторський висновок і розкрити додаткову інформацію, як цього вимагають МСА, відповідно до отриманих результатів виконання певних завдань з надання відповідного ступеня впевненості.

Якщо виходити зтого, що загальна мета аудиту фінансовоїзвітності досягається за допомогоюреалізації певних процедур, визначенихдля кожного сегменту аудиту, тобторівній дезагрегації інформації фінансовоїзвітності, то послідовність дій аудитораможливо систематизувати як:

  • послідовність дій аудитора для досягнення загальної мети аудиту;

  • послідовність дій аудитора для отримання достатньої впевненості, тобто послідовність кроків по збору достатніх і прийнятих (доречних і достовірних) аудиторських доказів щодо сальдо рахунків бухгалтерського обліку щодо циклів, класів господарських операцій та подій протягом періоду, який досліджується аудитором; щодо ступеня розкриття інформації фінансової звітності;

  • послідовність дій аудитора по завершенню процесу аудиту і наданню аудиторського висновку.

Послідовністькроків по збору достатніх і прийнятих(доречних і достовірних) аудиторськихдоказів, насамперед, залежить від змістуінформації кожної форми фінансовоїзвітності і змісту загального процесунакопичення облікової інформації відпервинних документів до складанняфінансової звітності.

3. Методика аудитуфінансової звітності

Виходячи із того,щоосновним об’єктом аудиту є якістьінформації фінансової звітності,методика аудиту фінансової звітностіможу бути визначена як: послідовнареалізація комплексу методів (способів)та методичних прийомів в аудиторськихпроцедурах з метою отримання доказівяк основи формулювання неупередженоїдумки про достовірність та об’єктивністьвідображення інформації у фінансовійзвітності.

Як звісно,складанняфінансової звітності є завершуючиметапом облікового процесу. Фінансовазвітність представляє системувзаємопов’язаних агрегованих показників.

Підагрегованістюпоказників бухгалтерського балансурозуміється об’єктивна необхідністьоб’єднання сальдо деяких рахунківбухгалтерського обліку в одну статтю.

Аналізспівставлення даних, які розкриваютьзміст кожної із форм фінансової звітностіє важливішими аудиторськими процедурами.

Спрямовуючи свої дії для досягненняосновної мети, аудитор повинен зануритисяу зміст фінансової звітності, повторюючипро цьому шлях інформаційної діяльностібухгалтера на кожному рівні обробкиоблікової інформації, отримати достатніта відповідні аудиторські докази (МСА500 «Аудиторські докази») з метоюформулювання неупередженої думки продостовірність та об’єктивністьвідображення інформації у фінансовійзвітності.

Зметою здійснення аудиторського процесузагальну інформацію кожної із формфінансової звітності підрозділити (декомпозувати, дезагрегувати) на окреміелементи (розділи, групи статей); елементина статті.

Така декомпозиція(дезаграгація) інформації фінансовоїзвітності аудитором здійснюється вдекілька етапів.

Сутністьпершого етапуполягає удекомпозиції інформації на елементита статті. Для оцінки якості інформаціїстатей фінансової звітності визначаєтьсяступінь важливості певних критеріївякості інформації.

На другому етапідезагрегації інформації фінансовоїзвітності аудитор повинен визначитиструктуру кожної статті, встановитиступені взаємозв’язку з регістрамиобліку, тобто відповідними рахункамибухгалтерського обліку.

Отримуватидокази стосовно всіх передбачуванихкритеріїв (табл. 7.2) можливо тільки припроведенні аудиторських процедурстосовно сальдо і оборотів за рахункамибухгалтерського обліку.

Результатитестування сальдо рахунків бухгалтерськогообліку може бути встановлення відповідностітвердженню (критерію) існування.

Підтвердити же законність, реальність,точність, правильність оцінки можливотільки реалізуючи аудиторські процедуристосовно оборотів за рахунками.

На третьому етапідезагрегації інформації фінансовоїзвітності слід провести реконструкціюфактів господарського життя, проаналізувавшиекономічний і правовий зміст фактугосподарського життя і тим самимпідтвердити дотримання методологіїбухгалтерського обліку.

Цей аналіз єсвоєрідним тестуванням кожноїгосподарської операції , відібраної ізгенеральної сукупності на предметвідповідності твердженням (критеріям)існування, права і зобов’язань,виникнення, повноти, вартісної оцінки,точності. В результаті цих дій аудиторотримує докази стосовно сальдо і оборотівза рахунками, на яких відображенігосподарські операції.

Дезагрегаціяінформації фінансової звітності наокремі сегменти полегшує її дослідженняі позитивно впливає на розподіл конкретнихробіт між членами аудиторської групи.

Источник: https://studfile.net/preview/5436922/page:7/

Studio-pravo
Добавить комментарий